Мапа сайту | Укр Рус Eng | PDA

Президент України: Президент України Біографія Державні символи Історія президентства
Секретарiат Президента: Секретарiат Президента Новини Структура Cекретаріату Анонси Прийом громадян
РНБО України: РНБО України Новини
Приймальня Президента: Приймальня Президента
Прес-служба Президента: Прес-служба Президента Акредитація
Дружина Президента: Дружина Президента Новини Діяльність Виступи Інтерв'ю Фотоальбом
НОВИНИ: ЗА ТЕМАМИ: Останні новини Графiк Президента ВИСТУПИ: Промови Вiтання Стенограми Акценти Президента ПУБЛІКАЦІЇ: Iнтерв'ю Статтi ЗМI про Президента Архів новин
Графік Президента
Офiцiйнi документи
Фотогалерея
Віртуальна екскурсія
Сервіси: Пошук по сайту E-mail розсилка RSS

Акценти Президента - щотижнева радіопрограма

Національна академія державного управління

Головна

До 75-х роковин Голодомору в Україні

Нормативно-правові акти органів державної влади з ушанування пам’яті жертв голодоморів та визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом в Україні

Постанова Верховної Ради України №607-IV

Про Рекомендації парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років

Зважаючи на висновки та пропозиції учасників парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років, Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (додаються).

2. Кабінету Міністрів України:

у процесі підготовки проекту Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік, прийняття нормативно-правових актів і розробки державних програм у сфері культури, освіти і науки, а також здійснення інформаційної політики врахувати рекомендації, зауваження і пропозиції, висловлені учасниками парламентських слухань;

спорудити у центральній частині столиці України – місті Києві (вулиця Січневого повстання, 1) Державний історико-меморіальний комплекс жертв голодомору, політичних репресій та насильницьких депортацій (далі – Державний історико-меморіальний комплекс), включаючи монумент, музей, конференц-зал, науково-дослідний центр та інші необхідні функціональні приміщення.

3. З метою реалізації пункту 2 цієї Постанови Кабінету Міністрів України:

створити дирекцію з проектування і будівництва Державного історико-меморіального комплексу, передавши їй функції замовника;

вивільнити земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Січневого повстання, 1 з користування Міністерства оборони України разом із спорудами, розташованими на цій ділянці, що належать військовій комендатурі Міністерства оборони України, та передати їх зазначеній вище дирекції;

перевести військову комендатуру Міністерства оборони України та розмістити її у місті Києві на іншій території, що належить Міністерству оборони України або іншим установам державної форми власності;

затвердити спільно з Київською міською державною адміністрацією заходи з проведення конкурсу на кращий проект Державного історико-меморіального комплексу, а також забезпечення його будівництва;

включити до Державного історико-меморіального комплексу Державний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»;

профінансувати у 2003 році в установленому порядку конкурсні, проектувальні та інші підготовчі роботи із спорудження Державного історико-меморіального комплексу за рахунок резервного фонду бюджету;

передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік кошти на спорудження Державного історико-меморіального комплексу.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин та з питань культури і духовності.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН

м. Київ,

6 березня 2003 року

№607-IV

СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 6 березня 2003 року №607-IV

РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років

Учасники парламентських слухань 12 лютого 2003 року, присвячених відзначенню 70-х роковин голодомору 1932-1933 років та вшануванню пам'яті його мільйонних жертв, відзначають, що трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні протягом багатьох десятиріч офіційно заперечувалася Комуністичною партією Радянського Союзу і правлячою верхівкою Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Його причини, штучний характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від світової громадськості, а й, насамперед, від кількох поколінь наших співвітчизників.

Намагання замовчати і поховати у плині історичного часу правду про загибель від організованого сталінським режимом голодомору 1932-1933 років мільйонів українців виявилися марними. Про цю катастрофу України ще з 1933 року знали і писали на Заході. Щодо Українського народу – то для нього істина, дійсно об'єктивні матеріали про події 1932-1933 років почали відкриватися зовсім недавно – напередодні розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Тоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні цих подій. Нині без перебільшення можна стверджувати, що перші слова правди про голодомор 1932-1933 років відіграли велику роль у національному відродженні, стали одним із важливих чинників здобуття Україною незалежності.

Але далеко не все, пов'язане з історією голодомору 1932-1933 років, який слід визнати актом геноциду Українського народу, до кінця розкрито і з'ясовано. Передусім Верховна Рада України досі не давала належної політико-правової оцінки цій трагедії.

Учасники парламентських слухань підкреслюють, що така ситуація є неприпустимою. Адже Україна вже понад 10 років є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, де відбуваються активні процеси відродження національної самосвідомості та історичної пам'яті народу. Учасники парламентських слухань наголосили також на відсутності у законодавстві України будь-яких положень стосовно подолання наслідків голодомору 1932-1933 років чи інших пов'язаних з ним питань.

Разом з тим позитивні зрушення у дослідженні і висвітленні фактів голодомору 1932-1933 років та вшануванні його жертв вже намітилися. Відбуваються наукові конференції, «круглі столи», присвячені цій темі, проводяться мітинги-реквієми, встановлюються пам'ятні знаки, здійснюється видання документальних матеріалів тощо. Активізувалася діяльність правозахисних та інших громадських організацій, які безпосередньо займаються вивченням проблеми голодомору 1932-1933 років.

Парламентські слухання порушили чимало гостродискусійних питань, що стосуються історії голодомору 1932-1933 років, передусім його причин, дійсних організаторів та виконавців, механізму здійснення, наслідків – економічних, соціальних, політичних, демографічних, етнічних, морально-психологічних.

Учасники парламентських слухань висловили ряд побажань та конкретних пропозицій і звертаються з рекомендаціями до:

1. Президента України:

сприяти співпраці і стимулювати консолідацію всіх гілок влади у реалізації заходів, присвячених 70-м роковинам голодомору 1932-1933 років;

взяти до уваги матеріали парламентських слухань і доручити Адміністрації Президента України врахувати їх у практичній діяльності;

взяти особисту участь у спеціальному засіданні Верховної Ради України 7 травня 2003 року, що буде проведено з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років.

2. Верховної Ради України:

разом з Кабінетом Міністрів України порушити у встановленому порядку питання перед Організацією Об'єднаних Націй про визнання голодомору 1932-1933 років геноцидом Українського народу;

з метою реалізації цієї пропозиції створити на державному рівні комісію фахівців-юристів для підготовки спеціальної документації та здійснення необхідних процедур, передбачених міжнародним законодавством;

забезпечити належний рівень і результативність спеціального засідання Верховної Ради України, яке має відбутися 7 травня 2003 року з метою вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років (пункт 1 Постанови Верховної Ради України від 28 листопада 2002 року №258-IV «Про 70-ті роковини голодомору в Україні»);

прийняти в установленому порядку Закон України про визнання факту геноциду української нації у 1932-1933 роках;

разом з Кабінетом Міністрів України забезпечити відповідно до законодавства передачу до Національного архівного фонду матеріалів Комісії Конгресу Сполучених Штатів Америки з розслідування голодомору 1932-1933 років;

з метою ознайомлення української та світової громадськості з матеріалами парламентських слухань 12 лютого 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років видати ці матеріали масовим накладом в установленому порядку.

3. Кабінету Міністрів України:

внести відповідно до законодавства до Верховної Ради України законопроект щодо політико-правової оцінки голодомору 1932-1933 років, його наслідків для Українського народу та про статус потерпілих від голодомору;

подати пропозиції про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» щодо фінансування в поточному році заходів, пов'язаних із вшануванням пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років;

передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік кошти на фінансування заходів, пов'язаних із вшануванням пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років;

разом з Національною академією наук України підготувати і провести у листопаді 2003 року в місті Києві міжнародну наукову конференцію з метою визнання світовою спільнотою голодомору 1932-1933 років актом геноциду Українського народу;

при розробці відповідних нормативно-правових актів та загальнодержавних програм у галузях культури, освіти, науки, інформаційної політики врахувати пропозиції, висловлені на парламентських слуханнях;

до Дня пам'яті жертв голодомору та політичних репресій – 22 листопада 2003 року в місцях масових поховань загиблих від голодомору 1932-1933 років установити пам'ятні знаки для увічнення їхньої пам'яті;

зважаючи на гірку і трагічну долю селян України, пам'ятаючи про мільйони хліборобів і їхніх дітей, які стали жертвами голодомору 1932-1933 років, та з метою відродження поваги до українського селянина – годувальника нації в установленому порядку проголосити 2003 рік Роком українського селянина;

активно залучати народних депутатів України до участі в реалізації Плану заходів у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні на 2002-2003 роки, забезпечуючи оперативне інформування Верховної Ради України про їх проведення, зокрема в регіонах України;

розглянути питання про перетворення Центру досліджень геноциду в Україні Інституту історії України НАН України в самостійний науково-дослідний інститут;

сприяти організації роботи тимчасової археографічної комісії для виявлення нових документів з історії голодоморів в Україні;

організувати постійно діючі тематичні експозиції в Національному музеї історії України, обласних краєзнавчих музеях, присвячені голодоморам Українського народу в XX столітті;

забезпечити видання і перевидання збірників архівних документів і матеріалів про голодомор 1932-1933 років, наукових монографій, брошур та спеціального посібника для шкіл на цю тему (українською і російською мовами);

ввести в програми навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації проведення уроків пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років;

забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації теми голодомору 1932-1933 років та заходів, пов'язаних з його 70-ми роковинами, запровадивши для цього відповідні рубрики в газетах і журналах та цикли радіо- і телепередач;

звернутися до Українського народу з проханням пожертвувати кошти на спорудження Державного історико-меморіального комплексу.

4. Державного комітету архівів України:

разом з Міністерством освіти і науки України та Національною академією наук України підготувати і видати масовим накладом хрестоматію документів про голодомор 1932-1933 років;

продовжити разом з Національною академією наук України та осередками Міжнародної асоціації україністів систематичне дослідження історичної правди про події 1932-1933 років шляхом залучення до наукового обігу джерел із закордонних архівів, передусім Російської Федерації (документи федеральних архівів та відомчих архівів силових служб), а також Великобританії, Італії, Німеччини, Румунії, Франції (аналітично-інформаційні матеріали спецслужб, дипломатичних представників, журналістів за 1932-1933 роки);

розробити і реалізувати із залученням Всеукраїнської спілки краєзнавців та інших громадських організацій державну програму збирання та зберігання спогадів і свідчень людей, які пережили голодомор 1932-1933 років, та їх нащадків «Усна історія Голодомору».

Версiя для друку