Слово Президента України Віктора Ющенка з нагоди Дня Державного прапора

Дорогий Український народе,

Сердечно вітаю Вас із Днем Державного Прапора України! Ми відзначаємо його напередодні Дня Незалежності. Ці свята нерозривно пов'язані між собою.

Прапор - це наша незалежність, наш дух, честь і наша слава. Кольори нашого національного прапора майоріли вже на стягах давньоруських земель та міст, вони переважали на козацьких полкових хоругвах. Під час Весни народів 1848 року синьо-жовте знамено уперше було піднято над львівською ратушею як український національний прапор. У часи визвольних змагань 1917-1920 років він нарешті набув статусу державного, ставши символом Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки та Української держави.

Він 22 січня 1919 року майорів у Києві на Софійській площі в історичний День злуки українських земель. Це - найвищі, епохальні події нації. Відтоді в душах і серцях українців синьо-жовтий стяг навіки злився з поняттям Батьківщини і незалежності. Під ним ішли в бій за Україну. Із ним навіки увійшли в історію українські військовики - вічні Герої Крут. Уже в новітні, повоєнні часи синьо-жовтий прапор не раз надихав на подвиг українців, які кидали виклик радянській тоталітарній системі.

Згадаємо про те, що Першого травня 1966 року молодий робітник Григорій Москаленко і студент Віктор Кукса встановили синьо-жовтий прапор на приміщенні Київського інституту народного господарства. Першого травня 1972 року молодь на чолі з Романом Калапачем вивісили національні знамена в місті Стебнику. 22 січня 1973 року група юнаків - Володимир Мармус, Володимир Сеньків, Петро Вітів та Петро Винничук - підняли прапори в місті Чорткові на честь Акта злуки України й на знак протесту проти нової хвилі арештів української інтелігенції. Подвиги нашої молоді засвідчили: Україна жива, бо живе її прапор.

Мрія багатьох поколінь нашого народу збулася в наш час. Навесні 1990 року національний стяг піднімається над ратушами Тернополя і Львова, щоб 24 липня гордо замайоріти в столиці України перед Київською міською радою.

Імперія була приречена. Наша перемога стала невідворотною.

Історична справедливість звершилася в доленосному 1991 році. З синьо-жовтим прапором ми вибороли незалежність й відновили власну державність. З ним увійдемо до об'єднаної сім'ї європейських народів. Синьо-жовтий стяг - це символ наших перемог. І саме в ці дні він злітає над стадіонами Олімпійських ігор в Пекіні, уславлюючи Україну.

Дорогі друзі,

У цей урочистий день з Майдану незалежності національні прапори вирушають у всі регіони України. Ці великі знамена майорітимуть у місцях звитяг українського духу та зброї по всій нашій Вітчизні. Від Херсонесу-Севастополя, де хрестився Володимир Великий, - до Жовтих Вод, Пилявців і Батога, де перемагало військо Хмельницького. Від місця славетної перемоги Виговського над царською армією під Конотопом - до гори Маківка, яка стала свідком подвигу Українських Січових Стрільців. Від святої землі Крут, де українська молодь протистояла більшовицькій навалі, - до Красного Поля біля Хусту, де першими серед слов'ян українці збройно виступили проти нацизму. Від рубежів героїчної оборони Києва до місць кривавих боїв з нацистськими окупантами за Донбас та звільнення усієї України.

Наш Прапор об'єднує всі регіони в єдину соборну Україну. Він об'єднує нас у великий український народ.

Любімо й шануймо його як найдорогоціннішу нашу національну святиню.

У цей знаменний день я маю особливу честь - вручити паспорти України 16-літнім юнакам та дівчатам, які представляють усі регіони нашої Батьківщини.

Я щиро вірю в вас. Гідно несіть у майбутнє наш рідний український прапор.

Служіть Україні вірою й правдою, живіть заради неї.

Нехай благословить нас Бог.

Версiя для друку