|   Укр   Рус   Eng   |
ГоловнаНовиниСтенограми
12.01.2010 21:00
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

Стенограма прес-конференції Президента України Віктора Ющенка в Українському домі

І.Ванникова:

- Доброго вечора, шановні колеги, шановні телеглядачі. Я вже віталася з Українським домом, а тепер ми привітаємося з усією Україною.

Ми розпочинаємо 17-ту загальнонаціональну прес-конференцію Президента України під назвою «Україні – бути».

Отже, вже традиційно прес-конференція Глави держави відбувається за участю багатьох журналістів, журналістів з усієї України. І сьогодні ми працюємо у форматі телемосту. З нами на зв'язку журналісти з регіонів, а власне, з нами зараз на прямому зв'язку журналісти з Вінниці, Львова та Полтави.

Відповідно у залі Українського дому присутні зараз близько 200 чоловік, а погодьтеся, що це дуже велика кількість. Назву також наших медіа-партнерів, які сьогодні забезпечують нам пряму трансляцію в ефірі Першого національного, «5 каналу», Всесвітньої служби УТР та Українського національного радіо. Відповідно нам допомагають обласні телевізійні компанії, де присутні наші колеги – журналісти у Вінниці, Полтаві та Львові.

Я хочу звернути вашу увагу, що сьогодні Президент готовий працювати більше 2,5 годин. Відтак, ми працюємо з 17 години до 19.30.

Перед початком нашого діалогу я хочу усіх привітати із Різдвом Христовим. Христос народився!

Я думаю, що всі погодяться, що Різдвяні свята - це найкращий час для переосмислення та порозуміння, усвідомлення нашої спільної відповідальності, а головне визначення нових завдань і нових пріоритетів. І тому символічно, що на сьогоднішній нашій прес-конференції ми будемо говорити про те, якою Україні бути у майбутньому, а відтак і назва нашої сьогоднішньої прес-конференції це символ «Україні – бути».

Шановні колеги! На початку я скористаюся своїм правом модератора сьогоднішньої прес-конференції і поставлю перше запитання нашому Президентові.

Отже, Вікторе Андрійовичу, як Ви збираєтеся забезпечити чесність виборів в умовах, коли основні кандидати в Президенти України вже звинувачують один одного у підготовці масових фальсифікацій та відповідно зриву виборів?

В.Ющенко:

- Дякую.

Дозвольте я також почну з того, що привітаю всіх з Різдвом Христовим, з Новим роком, побажаю кожній родині, кожному із вас не забувати, що ми українці, не забувати, що через декілька днів нас чекає доленосний вибір, куди піде країна, чи вона попрощається з демократією, чи вона доживає останні декілька днів свого демократичного буття і потім будемо відзначати нелегально тільки річниці колишньої демократії, чи виграємо ми, - не вона, біла з косою, я маю на увазі смерть, - а виграє українська нація, виграє український люд, виграє наша ідея.

Очевидно, що з кожним днем все ясніше і ясніше проступає проблема проведення законних, чесних, неупереджених, об'єктивних виборів.

Є три проблеми, які я бачу. Перше – це правова сторона. Друге – це фінансова, третя – це організаційна. В чому є проблематика правової сторони? На мій погляд, це одна із серйозних проблем виборів 17 січня 2010 року. Як ви знаєте, Конституційний Суд біля 13 положень Закону України «Про вибори Президента України» визнав як такі, що не відповідають в повній мірі або частково нормам Конституції. Внесення змін і доповнень відповідно до рекомендацій Конституційного Суду повинно було стати головним завданням Прем'єр-міністра України як лідера більшості. До сьогоднішнього дня вимога Конституційного Суду не виконана.

Тому, очевидно, у правовому тлумаченні у нас є велика проблема, починаючи з теми формування комісії, формування списку, голосування на дому. І ще біля чотирьох позицій, які є чутливі, які можуть використовуватися спекулятивно тими чи іншими учасниками виборів і подання відповідних матеріалів у судові органи для визнання виборів недійсними у місцевих виборчих чи окружних дільницях. Це перше. Я закликаю Прем'єр-міністра особисто виконати те зобов'язання, яке лежить на керівнику політичної більшості українського парламенту. Відповідно до положень і тлумачень Конституційного Суду внести зміни і доповнення до чинного законодавства. Це компетенція Прем'єр-міністра. І очевидно, непогано було б, якби суд солідарність проявив і опозиційний блок політичних сил на чолі з Партією регіонів.

Друге, що стосується фінансування. Україна ще не мала таких виборів, які б за декілька днів до проведення не були навіть на половину забезпечені фінансами. Тобто, мова не йде навіть про календарний платіж, який не зроблений. Мова йде про те, що значною мірою від провалу фінансування виборів страждають умови їх забезпечення.

Я сьогодні користуючись можливістю і ще раз звертаюся до Прем'єр-міністра України забезпечити належне фінансування виборів і не дозволяти сумніватися виборцям, експертам, спостерігачам щодо збою у режимі виконання фінансового календаря по виборах Президента 2010 року.

Третій момент – це організаційний. Для цього я спеціально декілька тижнів назад видав Указ Президента, мета якого дати відповідь на забезпечення організаційної сторони належного проведення президентських виборів. Що мається на увазі? Покладена відповідальність на голів місцевих адміністрація – обласних і районних, починаючи від проблеми належного функціонування виборчої комісії, пунктів голосування, забезпечення зв'язком, електроенергією, розчистка доріг, підвіз громадян, забезпечення охорони, забезпечення збереження і недоторканність результатів голосування, охорона бюлетенів. Це основна мета мого указу, який сьогодні на рівні місцевих адміністрацій забезпечить це виконання.

Просив би, звертаючись до журналістів, підкреслити особливу вашу місію по забезпеченню чесних і незалежних виборів. Я думаю, що у нас є дві сили, як сторонні, які можуть забезпечити неупередженість, - це спостерігачі, зокрема міжнародні спостерігачі. Я звернувся до європейських організацій про збільшення контингенту міжнародних спостерігачів. Я вдячний європейським інститутам за те, що вони відгукнулися. Разом з тим я звертаюся до українських журналістів, незалежно від того, чи ви загальнонаціональні, чи ви представляєте регіональні засоби масової інформації, я вас закликаю, що ви всі 17 січня повинні бути на фронті, на виборчих окружних дільницях. Під вашим пильним оком повинен забезпечуватися весь процес виборів і підрахунок голосів.

Я дав доручення правоохоронним органам максимально співпрацювати з вами, не дивлячись на те, що Міністр внутрішніх справ сьогодні у нас став партійним агітатором і очевидно не може добросовісно виконати свою місію як силового міністра. Міністр, який з пістолетом їздить по Україні і агітує за голосування за Прем'єр-міністра, очевидно, дає незаконний приклад, як повинен поступати службовець силового відомства.

Я хочу нагадати начальникам УВС, начальникам районних відділів внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України про те, що вони присягали не Луценку, а вони присягали народу України. Я не хотів би, щоб вас спіткала доля білоконів або багатьох других, які тільки через «біга» уникли законної відповідальності за зроблені порушення.

Переконаний, шановні, якщо ми будемо мати єдину точку зору, якщо ми будемо жити в діалозі, я повторюю перш за все засобам масової інформації, з судовою системою, це буде моє окреме звернення до службовців цієї системи, якщо ми будемо мати оперативний контакт зі спостерігачами, то ми багато чого можемо зняти як ризики із тих обставин, які я назвав.

Я щоденно працюю з головами обласних адміністрацій, міністерствами, відомствами, зі Службою безпеки на предмет забезпечення об'єктивних, законних виборів. Є багато новин, про які можливо сьогодні і неможливо розповідати, про замахи, про інспіруваня різних неподобних речей, щоб підняти рейтинг за останні дні. Я хочу ще раз подякувати службам, спеціальним службам за те, що вони стоять достойно на сторожі законного, об'єктивного процесу забезпечення виборів.

І.Ванникова:

- Дякую за відповідь, пане Президенте.

Шановні колеги, ми обрали прекрасний майданчик сьогодні для нашого спілкування - це Український дім. Ми виходимо в прямому ефірі Першого національного та 5 каналу. У нас на зв'язку декілька регіонів. Це Львів, Вінниця і Полтава.

Але розпочнемо ми із питань столичних журналістів, а саме з питань з Українського дому. Право першого питання ми надаємо нашим медіа-партнерам, це журналістам Першого національного. Прошу, Ольга Скотнікова.

О.Скотнікова:

- Пане Президенте, Ви частково відповіли на запитання і все таки, дуже багато претендентів на посаду Президента першого ряду говорять про можливість масових фальсифікацій. Це і голосування на дому, і втрачена сьогодні печатка адміністративного суду, і можливість перерахунку голосів між першим і другим туром. Чи передбачаєте Ви можливість відміни результатів виборів?

Друге питання. Якщо на позачерговій сесії завтра парламент проголосує за внесення змін до Закону про вибори, чи готові Ви оперативно його підписати вже до першого туру?

В.Ющенко:

- Так, очевидно, ви пам'ятаєте, що парламент у першому читанні проголосував ті зміни і доповнення, які запропонував Президент у контексті пропозицій Конституційного Суду. Тому, мені здається, найкраща відповідь, якби завтра була консолідована позиція Прем'єр-міністра і партії опозиції у питанні по проведенню другого і заключного третього голосування по даному питанню. Тобто, по змісту, відверто кажучи, я не бачу там серйозних дискусій. Дискусія була тільки в одному – та сила, яка була зорієнтована на фальсифікацію, спочатку не прийняла ідею Президента по процедурі формування списку і голосування на дому. Тепер, коли змінилася тактика, коли загрози проходу Тимошенко в другий тур стали абсолютно реальними, тоді виникла потреба для самої Тимошенко, як циган сонцем, крутити цим законом і прийти до підтримки Президента щодо звуження або недопущення голосування на дому без спеціальних відповідних офіційних справок.

Це і ряд інших речей, формування комісій, я думаю, що надзвичайно чутливе питання, надзвичайно чутливе питання, яке може серйозно фальсифікувати вибори. І я знаю ті розробки, які сьогодні ведуться певною політичною силою, щоб завалити суди на другий день після 17 січня відповідними позовами щодо процедури порушення формування списку і голосування на дому. Але я хотів би підкреслити, що автором такої моделі формування списку і голосування на дому була Тимошенко. І тому я бажаю завтра парламенту зрозуміти всю відповідальність, не допустити, щоб мафіозі формували підрахунок і забезпечували необ'єктивні результати виборів, розглянути у другому і третьому читанні зразу зміни і доповнення, які вніс Президент. Вони дають чіткі відповіді на проблеми фальсифікації результатів, на проблеми голосування на дому, на проблеми формування списку виборців в останній день голосування.

Що стосується загрози, то загроза номер один буде виходити з Тимошенко. По темі або масового зриву підрахунку голосів, їх фальсифікації буде виходити виключно від однієї сили.

Поясню свою позицію. Я добре розуміюся на тих обставинах, на тій підготовці, яка ведеться. У першому турі немає іншим учасникам мотивів працювати над фальсифікацією. Тому що проблема буде тільки в однієї політичної сили, в одного кандидата із трьох – це Тимошенко. І тому я загострюю вашу увагу, публічно попереджую Прем'єр-міністра вести себе у відповідності до закону, щоб ми мали чесні і законні вибори.

І.Ванникова:

- Дякую. До нас приєднуються журналісти з регіонів. Першими на зв'язку наші колеги з Вінниці. Вінниця, чи чуєте ви нас? Добрий вечір.

Вінницька студія:

- Вінниччина вітає всю Україну. Доброго дня, шановний пане Президенте. В студії прямого ефіру Вінницької обласної державної телерадіокомпанії провідні журналісти нашої області. І перше запитання до пана Президента від суспільно-політичного оглядача нашого телеканалу Андрія Орленка.

А.Орленко:

- Добрий вечір, пане Президенте. Питання таке. По-перше, у чому Ви бачите схожість, а в чому різницю між Україною 2005 року і Україною 2010 року? І по-друге, в разі Вашого обрання Президентом знову, якими Ви бачите перші кроки на посаді?

В.Ющенко:

- Перш за все, що стосується різниці між виборами 2004 року і виборами 2010 року. Є ряд ознак, які є новітні. Перша позиція. На мій погляд, ми маємо набагато менше агресії як на суспільному, так і на політичному рівні, якщо ми говоримо про загальну атмосферу проведення підготовки до виборів 17 січня 2010 року. Можна пригадати, як 5 років назад ми по суті були за один крок від серйозного суспільного протистояння. Суспільство було наелектризоване. Все сприймалося як боротьба самого високого ґатунку і за ціною кожна із сторін стояла дуже серйозно. Через свободу слова, через вільного журналіста, через демократію, через той суспільний діалог, який ми вели 5 останніх років, очевидно, що ми стали іншими. Немає тієї політичної полярності, немає того пікетування, де б ти не був, чи на Львівщині, чи на Донеччині, чи на Луганщині, чи в Криму. Це явна ознака того, що суспільство стало набагато більш толерантним. У суспільства є демократична можливість отримати більш повну інформацію про всіх учасників виборчих перегонів і на базі цього понизити серйозно агресивність, підняти надзвичайно високо толерантність. Навіть дехто з журналістів називає, що ці вибори мляві. Я думаю, що це не так. Треба просто мати на увазі, що через дискусію, через вільного журналіста до виборця доведена інформація набагато більша по об'єму з урахуванням різних нюансів по всіх кандидатах, ніж це було 5 років назад.

Просто люди стали більше розуміти цей політичний процес, розуміти кандидата, його здібності, його минуле, його систему цінностей. І тому не варто через незнання конфліктно зводити людей.

З точки зору загроз результатам виборів, на мій погляд, вони є не менші, ніж у 2004 році. Мотиви, які сьогодні має, особливо підкреслюю, я говорю про перший тур президентських виборів. Бо сьогодні цей тур буде визначати, хто буде Президентом. А Президентом буде той, хто виходить у першому турі опонентом Януковича, той буде Президентом України. І тому генеральний бій – це бій у першому турі. Виходячи з цієї ознаки, очевидно, найбільша загроза, яка формується по результатам виборів, зокрема їх об'єктивності, виходять від кандидата Тимошенко. Я переконаний, що ця людина піде на будь-яке суспільне протистояння, на будь-яке ігнорування результатів виборів. Ця людина не буде цінувати ні законність, ні демократію, ні верховенство рішення виборця. І тому я, користуючись нагодою, хочу попередити все суспільство, попередити кожного журналіста, або ми будемо займати публічну, ясну, чітку позицію по цих загрозах і не дамо їм розвинутися і проведемо чесні, законні вибори. Або якщо будемо грати у ситуацію, начебто ми її не читаємо і не бачимо як виклик, ми можемо програти не просто демократію, ми можемо програти Україну з її європейським курсом, з її демократією, з її національним становленням. А це ще тільки початок процесу: процесу становлення, процесу демократизації і таке інше. Я так би охарактеризував би проблематику, особливо, підкреслюю, першого туру.

У мене немає сумніву, повторюю це чітко і ясно. У мене немає сумніву, що я переможу. Я це стверджую, знаєте як не якусь солодку новину. Бо у нас є єдиний реальний спосіб відстояти сьогодні Україну і українство, зреалізувати, продовжити, успадкувати ту політику, яку 5 років я проводжу як Президент цієї країни. Другої альтернативи немає. Немає про що вести дискусію.

У нас є виклик один – Янукович, Тимошенко – це єдина кореспондентська пара самої складної, загрозливої, кремлівської політики для України.

І незалежно з чого ми почнемо програвати український суверенітет – нашу незалежність. Від теми Чорноморського флоту, від НАТО, від втрати металургійного комплексу, газового комплексу, газотранспортної системи, «Одеса – Броди», відмови від європейської політики і так далі.

Це не так важливо, що є першим, що є другим. Суть одна - змагаються сьогодні дві платформи, дві системи цінностей: одна - проросійська, друга - проєвропейська. Ось так справа обстоїть. І тому я говорю про ці речі абсолютно спокійно.

Шановні, ви є учасниками національного референдуму. Не виборів, вибачте, навіть не вибору, ви є учасниками загальнонаціонального референдуму або довіри до політики Президента Ющенка, європейської політики; або на десятки років ті лідери, про яких я говорю, повернуть нас у вчорашнє болото.

Я думаю, що у нас ще буде багато таких уточнюючих питань, де я можу пояснити ясно і чітко своє аргументи і свою позицію по даному питанню.

Думаю, що проблемою номер один, яка сьогодні загрожує і стабільності, як суспільній, так і політичній, державності, так і суверенітету - є криміналізація української влади і її глибока корупція. Я також буду мати нагоду пояснити, чому за останні 5 років відбулася криміналізація серйозна влади. Як у владі появилися люди з документами з тюрми. Чому це є серйозною загрозою? Але в двох словах я сказав би, політична реформа, зміна Конституції, зміна системи виборів, реформа судової системи, реформа самоврядування. Я сказав би, що це чотири речі, які відносяться до блоку невід'ємних швидких політичних змін, які необхідно зробити Україні для того, щоб спасти Україну.

Решта питання можна назвати так. Якщо ми отримаємо на посаді Прем'єра дійсно українського Прем'єра, а не актрису, Прем'єра, який буде творити кропотливо реформи зранку до вечора, ми можемо говорити про реалізацію європейського курсу. Через реформи пенсійну, бюджетну, фіскальну, освітню, медичну, можна говорити фактично про кожний галузевий сектор. Ми 2 роки є свідками того, як у парламентській державі, більшість якої очолює Прем'єр-міністр, ми є свідками політики, яку Тарас Шевченко називав, коли людина спить на волі. У нас одна рекомендація від Прем'єр-міністра, або я кризу не пущу в Україну, але вже тоді, як пустила, заявляє, що я її не випущу. І ми два роки по суті знаходимося в перманентній кризі. Коли Прем'єр-міністр не здатний ні очолити жодну реформу, ні її провести, ні професійно її розуміти.

Тому європейська політика - це політика інтеграції. А інтеграція без реформ, без змін в усіх галузях неможлива. Тому я б сказав би, другий блок - це блок секторальних реформ, починаючи, повторюю, від пенсійної, бюджетної, закінчуючи галузями. Це так я бачу логіку виходу з кризи, яку сформувала Прем'єр-міністр Тимошенко в Україні на багато років наперед. Я думаю, що якби суспільство було проінформовано, яку трагедію ми отримали, коли Прем'єром України була вона, що кожний місяць Прем'єрства Тимошенко як трагедію приносив Україні. Я думаю, що сьогодні і журналіст український, і виборець український вів би себе набагато ясніше і визначеніше. Але як Президент просто повторюю, попереджую. Шановні журналісти, не схибте, щоб потім через місяць ви не кусали собі лікті. Що в вас було 5 років того завоювання, через яке ви могли зробити колосальну справу по демократизації нашої країни по свободі вибору, по процесам національного становлення, чи європейського становлення. Щоб ми не упустили цей час.

І.Ванникова:

- Дякуємо за відповідь. І дякуємо Вінниці за запитання. Ми продовжуємо нашу прес-конференцію, і я пропоную поставити питання журналістам в Українському домі. Підходьте до мікрофону, хто вже готовий, представляйтеся.

Олена Гончаренко, інформагентство «Українські новини»:

- Вікторе Андрійовичу, скажіть, будь ласка, зараз триває конфлікт керівництва Вищого адміністративного суду. На Вашу думку, як ця ситуація може вплинути на його роботу під час виборів?

І моє друге питання. Чи плануєте Ви прийняти участь в Енергетичному саміті в Грузії 14 січня і якщо ні, то чому? Дякую.

В.Ющенко:

- На жаль, я не буду приймати участь в Енергетичному саміті із зрозумілих причин. В мене залишається три-чотири активних дні проведення виборчої кампанії. Я переконаний, що я попри можливий порядок денний цього саміту, то я повинен бути в Україні, спілкувати з виборцем, спілкуватися з вами, і це позиція кінцева. За моїм дорученням Раїса Василівна Богатирьова, секретар РНБОУ буде присутня на цьому саміті.

Що стосується ситуації в Адміністративному суді, вона є очевидною. Це акція, яка готувалася, і сьогодні підтримується зі сторони Прем'єр-міністра і багатьох інших людей, мета яких отримати повний контроль над адміністративним впливом в Адміністративному суді.

Вихід є один - виконати Закон.

Очевидно за ці дні, які у нас залишилися до виборів, явно недостатньо для того, щоб привести до відповідності Закону всі ті неврегульованості, в тому числі і кадрові по даному суду. Плюс, якщо врахувати попереднє рішення Прем'єр-міністра, рясні фінансування, автомобілі, соціально-побутовий статус і таке інше.

Це все можна тлумачити як політичну корупцію, мета якої одна. Я не бачу в цьому різниці, коли Прем'єр підвищує зарплату поштареві, сільському вчителю, сільському медику, голові сільської ради і ще в цілому п'яти категоріям, з яких складається територіальна виборча комісія.

Я хотів би, щоб це зауважили також і журналісти України. Це корупція. Хоча добре ми усі розуміємо, зарплату треба піднімати, але піднімати всім, а незалежно від місії і ролі у виборчому процесі тих чи інших фахівців.

Тому, на жаль, це питання я можу протлумачити як один із чергових викликів для того, щоб сформувати одну адресу, в рамках якої через адміністративний і партійний вплив, через партійну корупцію можна тиражувати десятки рішень, які б або ігнорували, або в якійсь мірі скасовували ті неупереджені рішення, які є на тій чи іншій місцевій, чи окружній дільниці.

Я так можу прокоментувати ситуацію в цьому суді.

Вона не від суду залежить. Вона залежить від сил навколо суду, від влади.

Влада сьогодні на чолі з Тимошенко там робить найбільший політичний вплив і найбільшу загрозу об'єктивності.

І.Ванникова:

- Отже, ми звертаємося, наразі, до західних регіонів. Львів, ми вас слухаємо. Будь ласка. Чи чуєте ви нас? Доброго вечора.

Львів:

- Доброго вечора!

І.Ванникова:

- Ви можете ставити питання.

Богдан Новосадний, обласна газета «Свобода», Тернопіль:

- Шановний пане Президенте!

Чимало виборців із Західної України з нетерпінням чекають відповіді на одне запитання. Чи відбудеться об'єднання представників національно-демократичних сил навколо одного Президента, навколо одного претендента ще до виборів?

І друге коротеньке запитання. Відбулося обговорення проекту Конституції. Яким, на Ваш погляд, має бути логічне завершення цього проекту? Дякую.

В.Ющенко:

- Дякую Вам.

Я дякую, пане Богдане, за ці питання, бо вони, на мій погляд, є знакові, є найбільш чутливі. Найважливіше сьогодні, що ми говоримо про проведення першого туру президентських виборів. Поряд із тими питаннями, які ми піднімали, є питання консолідації демократичних сил; консолідації тих депутатів, які можуть себе назвати демократами.

Щоб бути коротким в цьому питанні, я сказав би, що я буду сьогодні проводити консультацію. Буквально після закінчення нашої прес-конференції я буду проводити першу офіційну консультацію з цього приводу.

Як тільки в мене будуть результати, в будь-якому випадку, чи добрі, чи погані, я про це повідомлю суспільство і пресу.

Друге в цьому контексті. Я хотів би звернутися до кожного виборця України.

Шановні! Правильно почитайте завдання першого туру. Якщо ви у першому турі незалежно від того, кого ви сьогодні з кандидатів непрохідних підтримуєте, не знайдете в собі волю підтримати Президента України Ющенка, таким чином ви підтримуєте один кремлівський проект на чолі з Януковичем - президентом країни і прем'єр-міністром Тимошенко.

Отак розглядається контекст першого туру виборів. Ми повинні перемогти, повинні перемогти українці, а не вони.

І тому я звертаюся до виборця, який сьогодні підтримує інших кандидатів від демократичного блоку. Будь ласка, дорогий виборець, дорогий українець, проймись тією відповідальністю, яка покладена зараз на твої плечі. У нас є шанс. У нас є великі шанси. Разом ми переможемо. Поки мандат у ваших руках, шанс є в Україні. Не в неї, бо вона - це не Україна. Є в нас. І тому я б хотів би укріпити більше позицію людей, виборців незалежно від того, кого ви підтримуєте з демократичного блоку. Ваша якраз поведінка, а не тільки мої консультації з тим чи іншим кандидатом, можуть дати відповідь по суті.

Голосуйте за Україну, голосуйте за Президента Ющенка, не питаючись нічого. І тоді ми зробимо відповідь взамін тієї позиції, незалежно яку займе той чи інший кандидат.

Хоча я повторюю, я буду проводити конструктивні переговори з тими кандидатами, які можуть відчути на собі відповідальність за поточний, унікально критичний момент.

Що стосується конституційних змін. Довести легко. Криміналізація влади в останні 5 років, корупція відбувається у значній мірі через проблеми виборчого права в Україні і змісту Конституції. Реформа 2004 року, яку проводив Президент Кучма і Голова Верховної Ради Мороз, заключалася в одному, як повноваження Президента України передати Прем'єр-міністру України через інститут парламентської більшості. І це було зроблено.

Друга позиція. Замінити мажоритарну систему виборів, яка є завжди свідченням президентського ладу, на партійну систему виборів. Або, як вона називається, пропорційну.

Таким чином, з грудня 2004 року Україна із президентської держави стала країною парламентського ладу, яку очолює Прем'єр-міністр як лідер більшості.

Замінена мажоритарна система на пропорційну, в український парламент прийшов не депутат з мажоритарного округу, а прийшла політична сила із закритим списком.

Ми отримали ситуацію, коли з однієї сторони повна депутатська недоторканність приваблює криміналітет. Тому що кому потрібна недоторканність? Людині, яка має конфлікт з минулим по праву, по закону. Людині, яка має конфлікт сьогодні із законом, або людині, яка живе нечесно.

Таким чином, необмежена депутатська недоторканність, яка не дозволяє кримінально переслідувати в парламентській країні представника влади, стала тим мотивом, який почав мобілізувати кримінальні кола. Впровадження з 2004 року закритої виборчої політичної системи, яка говорить про те, що після п'ятого номера ви не знаєте, хто в цьому списку, привели до того, що в цей список були занесені люди: чиїсь охоронці, чиїсь секретарші, люди, які мали одну судимість, дві судимості, три судимості, люди, які гвалтують дітей, люди, які не люблять українську мову, не шанують Україну. Бо це закритий список. Так відбулася криміналізація влади. Партійна більшість, яка сформувалася в парламенті, призначила систему виконавчої влади, починаючи від заступників відділів. Другими словами, виконавча влада, в руки якої передано бюджет країни, рухомі і нерухомі активи, приватизація, ліцензійна політика. Звідси береться корупція, шановні.

Призначається ця гілка влади Прем'єр-міністром. Партійна більшість, яку очолює Прем'єр-міністр, призначає Міністра внутрішніх справ і Генерального прокурора.

Я декілька запитань задавав на зустрічах із виборцем. Як на вашу думку, член партійної більшості парламенту України міністр Луценко знайде депутата колишнього від партії БЮТ Лозинського? - Ніколи.

Міністр Луценко розслідує справу по гвалтуванню дітей депутатами цієї ж секти? - Ніколи.

Чи в Києві буде проведена перевірка зловживань із земельними ресурсами, земельним управлінням призначеним Тимошенко Міністром внутрішніх справ? - Ніколи.

Не звинувачуйте демократію, демократія ніякого відношення до цього не має. Демократія говорить: «Мати повну депутатську недоторканність - це недемократично!» Демократія говорить: «Мати закриті партійні списки, при яких криміналізується політика, - це не є демократично!»

І тому, як вийти з цього положення? - Через зміни до Конституції. Скасувати депутатський імунітет, залишити тільки політичний, як в усій Європі. Це можна тільки через зміни до Конституції.

Друге. Змінити виборчу систему. Повернутися до мажоритарної системи на рівні органів самоврядування, чи ми говоримо про село, чи ми говоримо про районну раду, обласну раду, чи міську раду.

Так як це було до 2004 року. І ми тоді будемо мати голосування конкретно за депутата незалежно від партії, а по здібностях будемо обирати.

Що стосується виборів до Верховної Ради України, очевидно, партійні списки треба відкрити, щоб голосування загальнонаціональне проходило по відкритому, загальнопартійному списку. І тоді ніколи ті люди, у яких пухле кримінальне досьє, як той самий Ляшко, наприклад, тричі судима людина. Яку політику, який світогляд цей чоловік принесе в український парламент? А він сьогодні головний «польовий» командир у Тимошенко. Так яку політику він буде проводити з мандату недоторканності, скажіть мені, будь ласка? Очевидно двопалатний парламент, мета якого правоохоронну систему призначати не через партійну більшість, а через загальнонаціональний статут. Оце три речі, плюс четверта – антикорупційне бюро, яке кримінально переслідує депутата, державного службовця.

Тому всі ці позиції Президентом Україні внесені в парламент як зміни до Конституції. Зміни по виборах до органів самоврядування я вніс. Зміни до Закону «Про вибори Верховної Ради України» я вніс. Проект Конституції я вніс на всенародний розгляд. 8200 пропозицій ми отримали по всіх розділах української Конституції.

Я дав доручення сьогодні правовому департаменту Секретаріату доопрацювати з урахуванням пропозицій громадян і винести у національний парламент зміни і доповнення до Конституції з урахуванням всенародного обговорення. Якщо протягом 100 днів після того, як я внесу в парламент ці зміни, парламентом не будуть розглянуті і не будуть процедурно прийняті, направлені до Конституційного Суду, я буду ініціювати проведення всенародного референдуму про прийняття національної Конституції і розпуск парламенту.

І.Ванникова:

- Дякую за відповідь, і в нас ще не ставили питання журналісти з Полтави. Однак вони обов'язково трохи згодом матимуть таку можливість. Тому що ми повертаємося знову до Українського дому, тут впевнено біля мікрофону стоїть журналіст «Комерсанту», який очевидно хоче поставити питання.

С.Сидоренко, газета «Комерсант»:

- Ви абсолютно праві.

Віктор Андрійович, не просте, мабуть, питання. Прокоментуйте, будь ласка, факти використання адміністративного ресурсу кандидатами від влади, зокрема Вами? Адже Ви агітаційні поїздки здійснюєте за державний кошт, трансляції виступів ваших під час цих агітаційних поїздок транслюються безкоштовно на Державному каналі «УТ-1». Ну, мені здається, що це чіткий приклад адмінресурсу. Крім того, його визнали адмінресурсом у ЦВК і місія спостерігачів від ОБСЄ. Дякую.

В.Ющенко:

- Два моменти, які я хотів би підкреслити. Якщо Ви уважно чули хоч один мій виступ, де я говорив про Ющенка. А про кого мені говорити? Про Тимошенко чи про Януковича?

Коли я виступаю перед виборцем, шановний Сергію, моя мета одна, вибачте, мене мало цікавить, яка доля буде в Ющенка! Повірте цьому. Моя мета, Сергію, донести до Вас і до сотні присутніх і не присутніх українських журналістів, що, шановні, насправді, коли ми говоримо про 17 січня, ми говоримо про вибір світоглядний. Я не говорю про кандидатів, я говорю про цінності. І 2 години присвячую тому, щоб привести аудиторію до одного, шановні, якщо ви будете плутатись у прізвищах, ви приведете країну до неправильного вибору. Нас чекає велика демократична катастрофа. Якщо ми будемо говорити про цінності, нам буде легше визначитися, кого треба обирати, бо це вже питання провідника цих цінностей. Це я сказав для того, щоб трішки засвідчити вам. Я жодну зустріч із виборцями не починаю і не завершую тим, щоб просить голоси у виборців. Я маю честь і сьогодні цього не буду робити.

Але я маю обов'язок як Глава держави – людина, яка приклалася до того, щоб ми дихали свободою, жили у демократії. Чи ми говоримо про свободу слова, чи про свободу вибору. Чи започаткували ті національні процеси, які були непробуджені не один десяток літ. Чи ми говоримо про те, що відбулося у нас у європейській політиці за останні 5 років, навіть не перевищуючи голосу, а шепотом кажу, шановний Сергію та шановні українські журналісти, шановна українська нація, не дай Бог, щоб ви це забули і загубили. От голосуйте за цінності і ви тоді принаймні не помилитеся в кандидатах, які частково або в повній мірі відповідають цим цінностям. Це емоційно я сформулював таким чином.

Я думаю, що якби ви присутні були на моїх зустрічах із виборцями, я їх якраз таким чином і будую. А друге і, можливо, найголовніше, це правове. Я є Президент країни. Є національний закон, який зобов'язує перш за все національні, державні засоби інформації висвітлювати роботу української влади і Президента в тому числі.

Ви знаєте, пане Сергію, мене так трішки дивує, як Ви по 5 годин селектор Прем'єр-міністра, як «Таміфлю» завести у Бориспіль, то все сприймалося начебто оперативно-робоча нарада. Чи ми говорили про висвітлення по всіх каналах будь-якого засідання чи Уряду, чи парламенту, це є нормальним. А коли ми говоримо про те, що за Президентом їздить камера із державного телебачення, то тут начебто повинен бути якийсь виняток. Подивіться, будь ласка, завтра буде сесія. Що ви пропонуєте, відділити державну роботу, яку я проводив кожний день і ці три чи чотири дні, які залишилися до виборів, я буду це робити.

Будь ласка, ми повинні керуватися законом, який передбачає в даному випадку державне телебачення висвітлювати роботу державних владних інституцій, включаючи Президента. Тому, я б так прокоментував відповідь на питання, яке ви задали. Дякую.

І.Ванникова:

- Дякую. У нас на зв'язку Полтава. Будь ласка, Полтава, вам слово.

А.Мішин, полтавський журналіст:

- Вітаємо Вас, пане Президенте!

Ми як раз працюємо у студії Полтавської державної телерадіокомпанії «Лтава». Тут зібралися журналісти не лише з Полтавської області, а також з Запорізької та Сумської. І я Анатолій – представник Полтавської державної телерадіокомпанії «Лтава» маю два питання до Президента.

Отже перше запитання. Зовнішня політика України останнім часом була доволі бурхлива, маємо успіхи у вступі до СОТ. Але у такому улюбленому для Президента напрямку навпаки відчувається, що є певні проблеми, зокрема, відкладена Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Чи не вважаєте Ви, що це все відбувається тому, що є певне розчарування Заходу в Україні? А можливо регіони України не такі активні, я маю на увазі, щодо цього напрямку?

І друге запитання також маємо. Чи отримають якусь компенсацію органи місцевого самоврядування та виконавчої влади за те, що наприкінці минулого року почали блокувати їх рахунки у місцевих казначействах?

В.Ющенко:

- Дякую. Я розпочну з другого питання. Ми говоримо про те, що операційний казначейський банк, казначейство, як ми його називаємо, обслуговує грошові ресурси виконавчої влади і органів самоврядування. Це два різні органи влади, кошти яких не пересікаються. Власником коштів на рахунках органів самоврядування ніколи не був Прем'єр-міністр України або будь-який орган виконавчої влади. Це є кошти, які знаходяться виключно в розпорядженні органу місцевого самоврядування. І тому за останні 4 тижні Прем'єр-міністр із органів самоврядування мобілізував 8 мільярдів гривень на проведення розрахунків по зобов'язаннях Уряду. Ці гроші, безумовно, будуть повернуті, бо немає жодної законної підстави, і якби Прем'єр-міністр і його політична більшість у нас не призначала правоохоронну систему, сьогодні по тих непроведених дорученнях органів самоврядування було б відкрито, переконаний, чотири-п'ять десятків кримінальних справ.

Ситуація, яка конституційно сформульована, коли Прем'єр-міністр призначив Міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора через інститут більшості. Ми маємо ситуацію, коли ніколи законодавчого ефективного розслідування в таких умовах ні Генпрокуратура, ні тим більше Міністерство внутрішніх справ не проведуть, і тому страждає самостійність і самодостатність органу самоврядування. Це не є демократія. Це якраз відсутність демократії.

Нагадаю, 20 мільярдів на сьогодні Прем'єр-міністром взято коштів із національної економіки через неповернутий податок на додану вартість. Це приблизно в чотири рази більше невідкомпенсованого ПДВ, ніж 2 роки тому. От де криза знаходиться. А не криза світова. 12 мільярдів Прем'єр-міністром стягнуто податків наперед. По березень місяць із суб'єктів господарювання податки сплачені. Оце є криза. 8 мільярдів, я вже назвав, з органів самоврядування. Кредити за останні 12 місяців з 80 мільярдів українській державі виросли до 300 мільярдів гарантованого боргу. Кожний місяць знаходження Тимошенко у владі збільшує борги держави на 15 мільярдів, або приблизно на 2 мільярди доларів.

Сьогодні Прем'єр-міністр Тимошенко запозичує із фондового ринку кошти під 32%. Ніхто вже не може дати більше цих коштів на період від 1 місяця до 3 місяців. Оце криза. Таким чином, якщо говорити у контексті органів самоврядування, це є незаконна робота Уряду і кошти ці будуть повернуті.

Що стосується питання зовнішньополітичних аспектів. Ви знаєте, я не можу назвати українську політику інтеграції до європейських чи панєвропейських структур, як політику неуспішну. Хоча я добре розумію, що цю політику в Україні творить один політик - Президент країни. Якщо ви запитаєте у Януковича, як пишеться слово НАТО, він його не напише. Якщо ви запитаєте у Тимошенко, як написати Північноатлантичний блок, там буде 4 помилки. Це не ті політики, які формулюють національні державні пріоритети і їх відстоюють. Це політики, які йдуть у фарватері неукраїнської політики.

Тому, коли ми говорить про те, що за 5 років у 2,5 разу збільшився обсяг економічних, торговельних зв'язків «Україна –Європейський Союз», я вважаю, що це політика успішна. Коли ми за 5 років від угоди про партнерство перейшли через угоду сусідства і вийшли на угоду про асоціацію, я думаю, що це одна з успішних політиків європейських угод України за 18 років. Ми стали членом Болонського процесу, інтегрувалися в освітній простір Європи. Декілька тижнів назад ми стали членами Європейської енергетичної асоціації. Сьогодні робоча група працює по угоді об'єднання енергетичних систем «Україна – Європейський Союз». Така ж аналогічна група працює по угоді «Єдине небо. Україна – Європейський Союз». Три четверті на сьогодні ми пройшли угоди про зону вільної торгівлі.

Шановні журналісти, можна я вам запитання дам. Ще 4 роки назад ви мислили про це? Думаю, що ні. Ми сьогодні знаходимося за 2-3 місяці від підписання угоди «Про асоціацію», підкреслюю про політичну асоціацію і економічну інтеграцію «Україна – Європейський Союз». Це ми зробили за 4 роки, шановні. Ця українська угода з Європейським Союзом є найбільш сильною за всю історію Європейського Союзу. Таку угоду пережили і поляки, і болгари, і мадяри, і чехи, і словаки. Але ні в кого з них не було зони вільної торгівлі в угоді «Про асоціацію», а в нас вона є. Ні в кого не було безпекового розділу, у нас він є. І багато інших моментів, включаючи візовий режим. За 2 останні роки ми радикально змінили візовий режим, візовий характер відносин.

Я вже говорив, що за минулий рік Україну відвідало 23 мільйони туристів. Це найбільше значення за нашу історію. Туреччину відвідало 21 мільйон. Ми маємо найбільші темпи в Європі приросту по туризму. Проблема тільки, що у Туреччині в чотири рази коштів більше залишає один турист, ніж в Україні, бо немає інфраструктури.

Чи ми говоримо про Євро-2012. А коли ще таких успіхів досягала Україна? Коли я на виконкомі УЄФА схиляв думку членів і, зокрема, голови виконкому Мішеля Платіні, я виходив з одного, що інтегрувати політику спорту так далеко на Схід, це значить укріпитися в ще одному проекті інтеграції України до Європейського Союзу. Мова далеко не йде про футбол та про спорт. Мова йде про прикладну інтеграцію. Мені здається, що це один із гарних прикладів того, як ми інтегруємося.

Чи ми говоримо про Брюссельську заяву, по якій 5 мільярдів три фінансових інститути світу і Європи виділять на реконструкцію української газотранспортної системи. Чи ми говоримо про Одеса – Броди як енергетичний проект, який профінансував Європейський Союз. Коли це в нас було, скажіть будь ласка? Чому не гордитися цією політикою?

Чи українців в минулому році виїхало 1 мільйон 20 тисяч, або в 2,5 рази більше, ніж у попередньому. Причому 40% виїхало по безкоштовних візах. Коли це було? А зараз ми ведемо переговори про безвізовий режим.

Очевидно, це ж не питання одного дня. Це ж не тільки Президент може витягнути таку колосальну систему активних відносин, але, на жаль, вона в Україні базується тільки на активній позиції Президента. Тому я не можу сказати про європейську політику як невдалу, навпаки починаючи з економіки, обороту, закінчуючи інституційними домовленостями, ми на порядки стали більш раціональними в такій політиці.

Що стосується Північноатлантичного блоку і безпекової політики. Мені б дуже хотілося, щоб кожний українець і кожний журналіст зрозумів - питання, коли ми будемо у НАТО, знаходиться не в Брюсселі. Якісь рішення були позитивніші чи більш фундаментальні, у нас є домашня робота. А домашня робота заключається в дуже простій тезі. Я не запитую у нації, ви хочете в НАТО чи не хочете. Я запитую кожного із вас, молодих людей, які сидять у цій залі, літніх чи старших людей, які нас слухають, шановні, у вас є діти, онуки, у вас будуть діти. Прийдіть сьогодні додому, сядьте і самі перед собою дайте відповідь, як формувати безпекову політику для ваших дітей завтра, післязавтра чи через 5 років. Дайте відповідь. Я не ставлю питання - НАТО чи не НАТО. Я ставлю питання, це ваша відповідальність. Це не тема указу Президента, це ваша воля, це виконання громадянського обов'язку. Навчіться бути поляками, чехами, литовцями. Дайте відповідь, як ви збираєтесь забезпечити безпеку своїх дітей через рік, через 5, через 10 років. А я переконаний, якби нація над цим замислилася, наша мудра українська нація, нелінива, вона б дала точно таку відповідь, як дали поляки, чехи, болгари, румуни, мадяри, литовці і таке інше.

Чому литовцям живеться сьогодні спокійно? Армія велика? Чому полякам живеться спокійно? Яке головне завоювання польської спільноти та влади, за словами Ярузельського, який сказав так: «Нам стало жить спокойней». А в нас чомусь вважають, що це політика Президента. А моя політика дещо інша – підібрати 47 мільйонів ключиків до ваших сердець і заставити вас думати. Дайте відповідь, якщо ви дасте відповідь, я цю відповідь за секунду використаю, як користь на цілі нації і держави. Ось і все.

Тому вибачте, якщо хтось вам каже, що нас не чекають в панєвропейських чи європейських структурах, що до нас якось ставляться пасивно, а другі політики у нас ще й кажуть, що треба послухати, що говорить Росія по інтеграції до НАТО. А ще хтось говорить про те, що там взагалі для нас двері не відкриті. Я вже казав, шановні, двері із завісів треба зносить, але йти, інтегруватися Україні до європейських і панєвропейських структур. Оце та політика, яка гарантує нам територіальну цілісність і національний суверенітет, як гарантує полякам, литовцям, естонцям, болгарам, чехам, словакам, Балканам і так далі. Я вперше цю політику поставив чітко й ясно, але відповідь на це питання знаходиться не в площині думки Президента, у нас є закон про основи безпеки й політики, який визначає, що завданням безпеки й політики України в інтеграції до НАТО, включаючи пряме членство. Крапка. Так говорить закон. А тепер стоїть мова про те, використаємо ми цю норму чи не використаємо. Залежно буде від того, як ми відносимося - серйозно чи несерйозно - до цієї відповіді.

Як ми відносимося до загроз змін у зовнішньополітичному курсі України, яка з Тимошенко, Януковичем гарантовано вже прописана. Як ми відносимося до втрати нашої демократії. Вона гарантовано прописана одним і другим політиком. І щоб ми запам'ятали, Тимошенко з Януковичем завжди будуть разом. І «дільож» країни на 10, на 15 років розписаний. Так як вони розписували 2 вересня 2008 року про формування через зміни до Конституції по суті конституційного перевороту, як відмовитися від демократії. Як відмовитися від європейської політики. І по поняттям розділити між двома сектами Україну і її долю.

Вибачте за довгу відповідь.

І.Ванникова:

- Шановні колеги! Ми працюємо вже більш ніж годину. Ми працюємо в прямому ефірі двох загальнонаціональних каналів Першого національного, 5 Каналу, Всесвітньої служби УТР, а також нас можна почути на українському радіо. І наразі черга поставити питання в столичних журналістів, прошу, Український дім.

Газета «Известия» в Україні, Анна Дорова:

- Такой вопрос к Виктору Андреевичу. В ходе этой президентской кампании наметилась такая тенденция ущемления свободы слова в Украине. В частности, президент нашей газеты «Известия» Владимир Мамонтов после заявления о том, что он не поддерживает политику Президента, газета «Известия» в Украине» перестала выходить, хотя выходила 93 года до этого. Ваше мнение по этому поводу.

В.Ющенко:

- Ви знаєте, я порекомендував би Вам поїхати в Москву і задати подібне запитання. Ви знаєте, я не знаю Вашу газету і в мене немає ніякого інтересу до позиції Вашої газети відносно ситуації в Україні. Повірте, немає жодного інтересу. Незалежно від того, яка буде Ваша думка, а я добре знаю, якою вона може бути та думка, повірте, це буде остання країна із Європи, де Вас будуть приймати і будуть давати можливість вам виходити. Це останнє місце, куди ви будете тікати при Президентові Ющенку. І наші провідні телешоу будуть проводити московські журналісти, бо в інших країнах провести аналогічні дискусії по політиці, по свободі слова, окрім України, можливості у вас немає. Тому я думаю, що це штучно сформульоване питання, вибачте за некоректність, Ви залиште при собі.

Газета «Известия» в Україні, Анна Дорова:

- Вибачте, але якщо Ви не проти я ще друге запитання задам. За останні декілька років в Україні, в тому числі на Хрещатику закрилося декілька книгарень українських, в тому числі і «Сяйво» і відома кримська україномовна газета «Кримське сяйво». Чому так відбувається?

В.Ющенко:

- Тому, що ми не маємо українського Прем'єр-міністра, тому що на українську книгу виділено 1,5 млн. по Україні, а два роки у нас було 80 млн. Якщо ми говоримо про книгу і про книгарні, то українці споживають 350 млн. екземплярів книг на рік, із яких в Україні друкується 53. За Президента Ющенка українськомовна частина книг, друкованих в Україні, виросла на 73 відсотки. Це буквально за 2-3 роки. Тому що я добився фінансування двох національних програм, це була моя умова підписання бюджету 2008 року, 40 млн. на програму «Українська мова» і 40 млн. на програму «Українська книга». Хоч по суті це єдина програма, бо вони дуже щільно накладаються одна на одну.

Так ось, у нас 80 млн. фінансування української книги було. Оце позиція Президента була. У цьому році фінансування української книги 1,5 млн. Це приблизно скільки коштує один місяць реклами Прем'єр-міністра у будь-якому захудалому українському центрі районному. Тому це очевидно. Ви можете запитати мене, а чому Прем'єр Тимошенко п'ятий рік не може профінансувати перший музей країни – музей Тараса Григоровича Шевченка у Каневі? Хіба це проблема 22 мільйонів? Ні, це не проблема грошей країни, де 300 млрд. національний бюджет. Це проблема національної позиції.

Чи чому із Батурина, з Крутів Прем'єр-міністр зняла 10 днів назад охорону? Що це проблема грошей, знайти 10 тис. гривень на 14 місяців охорони? Ні! Це зневага до всього українського. І зараз, коли ми говоримо про закрите «Сяйво» чи «Кримську світлицю», про яку такий великий розголос. Я дам доручення, щоб спасти це видання. Я його спасу. Але, вибачте, я хочу, щоб вся нація розуміла, що бюджет країни по закону знаходиться не в Президента, а в Прем'єр-міністра. Я найду відповідь на «Кримську світлицю». Але цим я хочу ще раз підкреслити, не питайте, чому не закрите фінансування по голодомору, Мистецькому арсеналу, Батурину, Чигирину, «Кримській світлиці» чому не виділені кошти. Тому, що ми не маємо українського Прем'єр-міністра. Найбільше, що український Прем'єр-міністр може зробити, це один раз на рік білим по білому надіти полтавську сорочку, повісити в шість рядів коралі і з галицьким акцентом сказати: «Любі мої». Оце вся Україна в цій позиції і не більше.

Вибачте, будь ласка, за тональність.

І.Ванникова:

- Дякуємо за питання, дякуємо за відповідь, пане Президенте. Ми повертаємося до наших журналістів, які зараз чекають у регіонах. У Вінниці є можливість ще раз поставити запитання Президентові України.

Вінницька студія:

- Дякуємо, Київ. Ми продовжуємо спілкування у прямому ефірі з Главою держави Віктором Ющенком, і наше наступне запитання від редактора обласного радіо «Хвиля» Олени Киях.

О.Киях:

- Нині Вінниччина є прикладом для всієї держави, демонструючи чітку співпрацю усіх гілок влади. А це, зрозуміло, позитивний результат у всіх сферах життя. На Вашу думку, чи можливо цього досягти в масштабах всієї України?

В.Ющенко:

- Пані Олено, дуже дякую за це запитання. Я тільки хочу, щоб у нас не було наївності. Питання, шановні, в не в проблемах стосунків Литвина з Тимошенко, чи Ющенка з Тимошенко, чи Ющенка з Литвином. Це далеко не так. Щоб у вас не склалося враження, що проблема, яка є сьогодні у паралізованому парламенті, в парламенті, в якому немає інституту більшості, в існуванні Прем'єр-міністра, у якого немає 226 голосів у парламенті, і країна у цьому політичному паралічі живе не один рік, коли в Уряді половина крісел пустує, коли ми говоримо про те, що паралізована фінансова система, не можна провести на рівні систем влади відповідні розрахунки, навіть якщо у тебе є кошти, цей ряд можна продовжувати. Подивіться на Міністерство оборони, подивіться на вчителя, подивіться на медика, подивіться на пенсіонера і т.д.

Це не проблема стосунків між людьми. Це проблема інституційної розбалансованості країни після непродуманої, недосконалої, непрофесійної реформи 2004 року. Реформа, яка президентський лад замінила парламентським ладом на чолі з Прем'єр-міністром України, в даному випадку я говорю про Тимошенко, коли баланси рівноваги, які були визначені принаймні до 2004 року, сьогодні явно порушені. Сьогодні ми маємо явні ознаки, я б не сказав партійної диктатури, а диктатури секти або точніше навіть однієї людини. Україна ніколи так близько не стояла перед загрозою диктатури, реальної диктатури, як вона стоїть зараз. Ми живемо без бюджету. Це можна. Ми йдемо на вибори, а у нас непрофінансовані вибори. Це можна. Бо ми маємо Прем'єр-міністра керівника більшості. Ми живемо без економічної програми. Хто цьому вина, скажіть мені, будь ласка?

Ми говоримо про те, що країна живе без бюджетної резолюції, не говорячи вже про бюджет. Ми говоримо про те, що економіці не повернуто 20 млрд. обігових коштів. І Прем'єр-міністр заявляє, що вона кризу не пустить в Україну. Та вона ж її створила в Україні!

Ми говоримо про речі, які відносяться до системних цінностей. Чи забрати наперед 12 млрд. і сказати, що це політика діалогу Прем'єр-міністра і бізнесу. Це проблема цінностей, це не проблема приватних відносин. Вибачте, я не можу прокоментувати політику Прем'єр-міністра, коли виникає ситуація в Грузії і ми не знаємо позицію керівника українського уряду, як нація повинна реагувати на ці речі.

Адже мова не йде про чиюсь націю. Якщо на ваших очах одна із країн втрачає територіальну цілісність, то не питайте по кому дзвонить дзвін. По вас! Ви повинні захищати принцип незалежно від того, про яку країну йде мова. Чи коли ми говоримо про ключовий момент формування безпекової політики для будь-якої нації. Прем'єр-міністр заявляє, що формувати ідеологію європейської колективної безпекової політики і йти до НАТО Україні - це крок, який перш за все треба зважити з Російською Федерацією. Ви знаєте, це єдиний вислів у світі Прем'єр-міністра по суверенному питанню, який може так звучати.

Чи ми говоримо про Чорноморський флот Російської Федерації, який повинен бути виведений до 28 травня 2017 року, як про це говорить Конституція України і відповідна двостороння домовленість. Ви коли-небудь позицію чули по даному питанню Прем'єр-міністра? Чи коли ми говоримо про газову домовленість. Ви коли-небудь бачили, шановні журналісти, щоб у Росії, в Польщі, в Чехії, на Барбадосі, в Антарктиді у когось була збиткова нафтогазова компанія? Нафтогазова компанія одна тільки збиткова – у Тимошенко, НАК «Нафтогаз України», яка затвердила бюджет НАК «Нафтогаз України» зі збитками 33 млрд. І паралельно домовилася про тариф 1,7 транзиту російського газу. Якби ми мали тариф на транзит такий, який, наприклад, Австрія чи Словаччина, НАК «Нафтогаз» у минулому році отримав би додатково 40 млрд. гривень поступлень. Ні про які збитки не йде мова. Ви розумієте, що за збитками НАК «Нафтогазу» стоїть його банкрутство, формальне чи неформальне, а за цим стоїть втрата Україною назавжди газотранспортної системи України.

Я хочу вам нагадати, що останній платіж, який зробив НАК «Нафтогаз України» за спожитий у грудні місяці російський газ, за моїм дорученням Національний банк України провів за рахунок золотих резервів України. Це вперше за 18 років. Ви це розумієте, що за цим стоїть?

І коли мені говорять про те, що Тимошенко домовляється з російською стороною. Перед тим, як домовитися з російською стороною Тимошенко спочатку проводить переговори з генеральним прокурором Росії, щоб за ті хабарі, які вона розсіювала по Росії, її не затримали і не підняли питання про поновлення цієї кримінальної справи.

За цим стоїть не економіка, шановні. Газові відносини, які нав'язала Прем'єр-міністр Тимошенко, це угода катастрофи нашого енергетичного сектора. Скажіть, будь ласка, ми ж говоримо про єдність. На чому будується єдність? Яка спільна мета повинна бути між всіма гілками влади, шановні журналісти? Національні пріоритети! Тільки пріоритети національного ґатунку можуть об'єднати, не розподіл портфелів, не призначення голів обласних чи районних адміністрацій. Національні пріоритети!

Я хочу нагадати нації. У 2005 році, коли ми були на 99 % від підписання Універсалу національної єдності. Хто не підписав Універсал національної єдності? Комуністи – підписали. Опозиція, Партія регіонів – підписала і по мові, і по НАТО, і по інтеграції, по всьому домовилися, 21 позиція, по якій домовилися. Хто не підписав Універсал національної єдності 2005 року, після того як на майдані стояли дві частини України, ми були поляризовані? Не підписав один лідер – Тимошенко.

Тому що Тимошенко потрібна абсолютна влада. Тому що тільки абсолютна влада може її абсолютно захистити. Оце й мордується вся країна уже не один рік.

Дякую.

І.Ванникова:

- Дякую, пане Президенте. Дозвольте таку маленьку ремарку. Ми говоримо вже насправді більше години про обов'язок і відповідальність влади, а насправді українська влада представлена тут зараз українськими журналістами, тому що вони мають можливість поставити Президентові України будь-які питання. Я думаю, що зараз скористаються цим правом в Українському домі. Будь ласка, канал СТБ.

Н.Соколенко, СТБ, «Вікна»:

- Пане Президенте, журналісти телеканалу СТБ вже півроку проводять журналістське розслідування про розпродаж лісів селища Коцюбинське. Це самісіньке передмістя Києва. Наскільки нам вдалося з'ясувати, цей ліс роздерибанили між собою депутати селищної ради. Півроку місцеві мешканці і журналісти борються з тим, щоб цей ліс не розпиляли. За тиждень до виборів ми знайшли інформацію, що в цьому лісі, який ще стоїть, з'явилися вулиці, з'явилися будинки і понад тисячу ми нарахували виборців. Мешканці Коцюбинського, і ми це також можемо підтвердити, що відколи восени відлетіли птахи, в цьому лісі живуть виключно білки. Тому, хто тоді прийде голосувати? Ви як Президент можете захистити право мешканців Коцюбинського і на довколишній ліс і право на те, щоб результати голосування на виборах Президента не були сфальсифіковані?

В.Ющенко:

- Технічно можна було б так відповісти. Я з завтрашнього дня направляю групу перевірки або з обласної прокуратури, або якщо вона вас не влаштовує, я дам доручення Олександру Івановичу Медведьку сформувати спеціальну групу по розслідуванню даного питання.

Але я думаю, що ми повинні пам'ятати, якщо до цього пройшло відповідно до процедури виділення цієї землі на баланс сільської ради і якщо у цій сільській раді були проведені загальні збори, на яких було проведено дане рішення, то нас чекає багато проблем у цій справі. Я розумію, що корупція діло тонке, що за цими білками, вибачте, стоять не депутати сільської ради, це стрілочники, яких підвели до мотивації, глибоко переконаний, взяти на баланс села цей ліс, який був в держлісгоспі, управління яким здійснює людина, яка поставлена Тимошенко. Переконаний, що ця фабрикація привела до того, що цей ліс попав у баланс сільської ради. Депутати і не бачили б цього лісу, якби не було рішення зверху. А за цим рішенням зверху, і до гадалки не ходіть, я переконаний, там буде стояти немала група народних депутатів з мандатами недоторканності. А інші будуть виконувати роль тільки обслуговуючого персоналу, включаючи депутата сільської ради.

Давайте зробимо так. Мені симпатизує те, що ви взяли на себе публічну частину цього розслідування, журналістську частину цього розслідування. Я все зроблю для того, щоб ви були публічні, щоб ваша позиція була доведена і не тільки у вашому засобі інформації. А зі своєї сторони я даю слово, що завтра туди виїде група Генеральної прокуратури України. Краще, якби це була група МВС, але, на жаль, ми маємо такого міністра, що «ворон ворону очі не виклює».

Дякую.

І.Ванникова:

- Ми продовжуємо питання з Українського дому. Будь ласка, підходьте до мікрофону і представляйтеся.

Анатолій Ковальчук, «Кримська світлиця»:

- Шановний Вікторе Андрійовичу! Протягом року в нас знищується культурологічна преса України. Міністр культури та туризму Вовкун незаконно звільнив з роботи керівника цієї культурологічної преси Івана Орендочку, який 18 років тяг її, рятував від різних негараздів. Тепер же почалася розправа над газетою «Кримська світлиця». Незаконно звільнено з роботи її головного редактора, справжнього українського патріота Віктора Качулу. Це видання дуже важливе для України і для Криму, оскільки воно єдине загальнокримське видання і єдине справді патріотичне і україномовне видання в Криму. Арештовано останній випуск цієї газети, робляться якісь спроби, щоб почати випуск «Кримської світлиці» тут, у Києві. Дурістю називають цю спробу патріотично налаштовані народні депутати України, дурістю і ми самі вважаємо цю спробу. Нас цікавить питання, чи буде дана належна оцінка діям міністра Вовкуна і чи буде справедливе вирішення цього питання?

В.Ющенко:

- Дякую. Буде! Я завтра отримаю доповідь міністра Вовкуна з приводу його рішення, щоб зрозуміти його позицію, чим він керувався, коли єдиний україномовний орган у Криму втратив свого головного редактора. Я знаю, що там є певна частина претензій міністра не скільки до редакційної політики, скільки до формування кадрової політики, чисельності і деяких структурних питань. Але в будь-якому випадку це не повинно було бути підставою для прийняття такого рішення. Я в цьому переконаний. Ми добре розуміємо, про що йде мова, про яке видання. Тому я дам доручення Главі Секретаріату Вірі Іванівні протягом двох днів створити комісію Секретаріату і по даному питанню запропонувати мені кінцеве рішення по врегулюванню цього питання. Два дні, прошу, дайте для того, щоб повноцінну відповідь на ваше запитання я міг сформулювати з урахуванням позиції міністра і роботи комісії.

І.Ванникова:

- Дякую. Львівська студія вже готова долучитися до нашої роботи. Прошу, Львів, вам слово, ваші запитання, будь ласка.

Наталя Шутка, західна інформаційна корпорація «Львів»:

- Пане Президенте, в разі обрання Вас на другий термін, з якою командою Ви будете будувати Україну? Назвіть прізвища людей, яким Ви готові доручити керівництво Генеральною прокуратурою, СБУ, кого б Ви хотіли бачити на посаді Прем'єр-міністра? І друге запитання. Пане Президенте, напередодні такого важливого вибору для України, чи готові Ви визнати помилки, якими Вам дорікають не тільки Ваші опоненти, але й Ваші прихильники? Йдеться про вручення високих державних нагород особам, причетним до сепаратистського з'їзду в Сєвєродонецьку, автору масових фальсифікацій на президентських виборах 2004 року, колишньому Генеральному прокурору Потебеньку, а також про підписання Меморандуму та Універсалу з Віктором Януковичем. Дякую.

В.Ющенко:

- Ви знаєте, якби оці гріхи мої найбільші були, що Ви назвали, то мені б легко було. Якщо ми тільки говоримо про це, що три особи, які очевидно мають підстави для такої критики по нагородженню Президента і ми вже чотири роки про це говоримо, я говорю, що якби це найбільша моя була проблема в організації української влади, шановні, я себе б відчував би щасливим.

Я хотів би точніше висловитися. Шановні журналісти, мені дуже важлива ваша думка, причому думка усвідомлена. 5 років, які прожила Україна, вона прожила у найвищих темпах свого економічного розвитку, незалежно від того, хто був Прем'єр-міністром, чи Тимошенко, чи Єхануров, чи Янукович. Мені вдалося зробити саме головне – я прийняв країну, у якої було біля 8 млрд. інвестицій зовнішніх і 47 млрд. гривень інвестицій внутрішніх вкладів населення. І я, як економіст, добре розумів, ви хочете отримати прогрес, ви хочете отримати динаміку економічного, фінансового і іншого розвитку, то спочатку Президент повинен дати відповідь на те, де мобілізувати інвестиції.

На 1 січня у нас було 8 млрд. інвестицій іноземних, а на момент нашої розмови – 39 млрд., в 4,5 рази збільшилися інвестиції під час президентства Ющенка. Вклади населення з 47 млдр. до 215 млрд., в 4,5 рази збільшилися. Це найвищі економічні темпи. Це привело до того, що ми мали 7,5-8% приріст внутрішнього валового продукту, бо якщо у тебе є інвестиції, то у тебе завжди буде приріст. Якщо ти не дав відповіді на інвестиції, то у тебе ніколи приросту не буде. Ми живемо в країні, в якій найменше безробіття за 18 років. Сьогодні ми маємо 850 тис. безробітних. Найнижче число, яке ми мали 11 місяців назад, 550 тис. А ми починали з того, що в цій країні не було створено 3,5 млн. робочих місць, щоб повернути людей. Три роки ми маємо позитивну демографію по міграції робочої сили. Три роки в Україну більше приїжджає, ніж коли-небудь виїжджало.

Коли ми говоримо про українську родину. Шановні, українців народжується 550 тисяч, коли я прийняв країну у нас була смертність щорічна, яка забирала приблизно 850-900 тис. українців. Ми були на 16 місці з 16 країн Європи, які вимирали в контексті демографії населення. Сьогодні ми на 6 місці. Ви мені говорите про недоліки політика. Я кажу, шановні, та якби проблема нагородження Потебенька це була найбільша і тільки цим би треба було займатися, я б сказав би, вибачте, це рішення, яке неправильне.

Я хочу сказати друге, шановні. Якщо ми не оцінимо те інше, яке набагато, стократ важливіше для української перспективи, ми з вами будемо несправедливі по відношенню один до одного як громадяни і як журналісти і Президент.

Чи коли ми говоримо про нашу родину. Чи ми говоримо про дітей-сиріт. Коли в цій країні було прийнято говорити про це, от скажіть мені, будь ласка?

Коли ми говорили про планування родини, про стимулювання народження? Коли я прийшов, у нас на стимулювання, народження, планування родини було нуль у Державному бюджеті. Зараз у нас рік за роком шість мільярдів фінансування тільки молодої родини. Чому сьогодні по 8 областях позитивна демографія? Чи ми про це з вами не говорили 5 років назад? Чи це не те, що скребло душу вам і мені? Коли ми говорили про те, що українці вимирають. Що в нас немає перспективи на збільшення населення? Що в нас проблема дітей і сиріт? Вибачте, я прийняв країну, в якій 8,5 тисяч дітей-сиріт, які шукали батька. Зараз ми говоримо про майже 2 тисячі родин, які стоять у черзі, щоб дитинку знайти від нуля до п'яти.

Знаєте, є речі, за які треба пам'ятати, брати на себе відповідальність. Ви знаєте, за ці три нагородження я вже ну сто разів «объяснялся» перед вами, шановні. Якщо у вас немає задати нічого іншого, якщо це найбільше зло, яке приніс Ющенко, то мою відповідь ви отримали. Це не ті рішення, якими треба гордитися, це неправильні рішення.

Але, шановні, відкрийте очі, подивіться далі.

Тепер друга легенда - моя команда. Можна я трошки так, амбітніше буду говорити. Ви у цій країні знаєте більш успішного голову Центрального банку, ніж Ющенко, який перебував два виборні терміни на цій посаді? Який віднесений до п'ятірки кращих банкірів світу? Який провів кращу в Європі реформу за останні 50 років грошову. Який зробив безпекову систему в Україні - банківську систему, грошову, яка не знала кризи. Ми половини того не знаємо, що творилося в Росії в банківській системі.

Ви мене запитуйте, чи в мене є команда? Та в мене є краща команда, ніж в будь-якого кандидата, чи то в Тимошенко, чи Януковича, чи Гриценка, ви там будь-кого називайте.

Як без команди можна робити першокласну європейську, світову монетарну політику, скажіть мені, будь ласка?

Вибачте, будь ласка, можна я амбіцію свою продовжу? Коли я говорю про період свого прем'єрства. Я вам нагадаю. Якби ми були в 2000 році і проводили таку пресову конференцію, ми б почали б з того, по-перше, що десять разів ми світло вимикали. Я прийняв країну, у якій виконання бюджету на три відсотки було грішми, а все решта гречкою, телевізорами і львівськими автобусами.

Я прийняв країну, де невиплати по пенсіях, невиплати тільки по пенсіях прострочені більше 11 місяців складали 1,7 млрд. гривень. Чи ви це забули? Що борги по заробітній платі 5 мільярдів прострочені були.

2000 рік мали єдиний за 18 років бездефіцитний бюджет країни. Я за 9 місяців вирішив питання виплат прострочених пенсій. За наступних п'ять місяців виплат простроченої заробітної плати. Ми на 11 відсотків скоротили зовнішні борги країни в 2000 році. Я ні копійки ніде не позичив. Навпаки тільки гасив те, що Пустовойтенко набирав. Це була робота команди в єдиній стратегії. Думаю, що ніхто в гірших обставинах не отримував крісло Прем'єр-міністра, ніж на кінець 1999 року Прем'єр-міністр Ющенко.

Якщо зовсім відверто, це була пропозиція від Леоніда Даниловича - іди на Уряд, іди на Уряд. Я чую, що уже немає куди діватися, беру відрядження в Німеччину, 4 дні переховуюся там. Тільки щоб не піти в цей клятий Уряд. Мені телефонує Президент і каже: «Слухай, я тебе прошу, іди. Мені немає кого ставити».

Я кажу, що, Леоніде Даниловичу, я піду, але при умові, якщо Президент мені буде допомагати.

Я вас сьогодні запитую, у вас є претензії до мого прем'єрства? Ви не гордилися тоді країною? Ви не гордилися тими процесами?

Я те ж можу сказати і про президентство. Тільки у темі президентства, шановні, є одна специфіка - оцінити те, що зроблено, треба спочатку відступитися на декілька років. Мати якусь мірку порівняння, мати якусь усталеність. Тому що те, що робить Президент, це приблизно можна характеризувати таким чином, що щось попадає у ріллю і воно дає сходи там через рік чи через півтора. Щось попадає на камінь, воно дасть сходи, але можливо через років два-три. А щось попало на дорогу, як ті приклади, про які ви мене запитували. Ніколи вона не проросте. На жаль, це ті уроки, які треба взяти з собою і сказати, що це просто уроки. І тому немає в жодного політика України кращої достойної команди ніж у мене - голови Національного банку України, Прем'єр-міністра України, Президента України Ющенка.

Якщо по деталях говорити - можна говорити по деталях. Можна почати з голів обласних адміністрацій, районних адміністрацій, де на сьогодні можна сказати на дві третини, добрих на дві третини можна сказати, який глава обласної адміністрації достойно веде свою політику: чи районної, чи обласної.

Я можу сказати про десятки мерів, у яких ми можна сказати попали, попали в десятку. І там люди достойно представляють політику громади. Я можу сказати про багато міністрів, які були, які є, які можна твердо сказати, що з Майдану незалежності їх можна заводити у службовий кабінет і вони зроблять місію відповідного міністра. Їх десятки.

Я можу почати із діючих міністрів: Іван Олександрович Вакарчук. Мені здається, ми маємо одного із самих толкових міністрів освіти, який може проводити реалізацію президентської політики у сфері освіти. І думаю, ви багато чого зробили із ним.

Чи ми говоримо про Івана Васильовича Васюника, абсолютно прикладного, ефективного Віце-прем'єр-міністра, який багато робить із того, що я думаю, інші б на даній посаді не зробили б, починаючи від Євро-2012, починаючи від голодомору, закінчуючи взагалі ясною української позицією. А це немаловажно. Чи ми говоримо про міністрів культури. Ну, вибачте, є якісь епізоди. Але в цілому можливо ми вперше за останні чотири роки почали задумуватися, що ми українці, що в нас є своя мова, що в нас є своя культура, що за нами стоїть пам'ять наша заколисана. Чи ми говоримо про… от сидить Юрій Іванович, на очі мені попав. Вибачте, це людина… першим віце-прем'єром був у моїй команді… Це людина, яка була Прем'єр-міністром України. Це людина - пахар. Це людина, з якою не треба вести дискусії макроекономічного характеру. Він просто добре знає, що таке економіка. Яка причинна система зв'язку між величинами, які закладені чи в бюджеті, чи в економічному розвитку. Людина пройшла Фонд держмайна, Прем'єр-міністра, Віце-прем'єр-міністра. Які претензії у вас до цієї людини, скажіть мені, будь ласка? Половина людей, які пройшли ці посади, або у тюрмах, або у бігах. А він сидить перед вами і каже, вибачте, я нормально можу звітувати за кожний день, гідно за кожний день.

Міністерство оборони - те саме. За один рік присутності Юрія Івановича ми майже 5 тисяч квартир надали, за один рік, при фінансуванні нижче 2006 року.

Вибачте, я ж не можу обійти Віру Іванівну, не можу. Раїсу Василівну не можу обійти, не можу. Пана Огризка не можу, не можу. Андрія Гончарука не можу. Ну це так, що на очі попалися.

А скільки таких, як вони, шановні. Ми можемо гордитися. Тут питання не в дефіциті людей. Більше того скажу. Тут навіть не питання в дефіциті знань. А ми прийшли до такої моделі, яка привела до влади по суті партійну диктатуру. Яка забирає кожний день у нас демократію.

Я говорю про ту секту, яку очолює Прем'єр-міністр. І тому можу лише одне сказати, що ви недооцінюєте ті проблеми, які у нас є.

У мене є команда, одна із кращих в Україні. Запам'ятайте це. Мене цим питанням «в угол» не поставите. Але те, що ми живемо не в повноваженнях президентських, які були 5 років назад, а те, що ми стали країною Прем'єр-міністра і країною парламентського ладу. А те, що сьогодні криміналізація влади йде більшими темпами, ніж коли-небудь вона йшла. Це очевидна річ, але це, вибачте, це не вина демократії, не вина тієї політики, яку проводжу я. Можна я ще скажу, раз по темі криміналізації пішло. Оце я в Чернігові показував цю справу. Ляшко Олег Валерійович - людина тричі судима. Скажіть, будь ласка, у Польщі може прийти людина з судимістю до сенату, чи до палати представників? В Україні може. Це головний розпорядник бюджетних коштів у Чернігівській області на сьогодні, у якого відсидка, конфіскація майна, ну по повній програмі. Це той депутат, про якого ми говоримо? Це його відбитки пальців, ніг, рук, вух, мабуть, і так далі? Це він.

Оце, шановні, ви запитуєте, як боротися з корупцією. У народі кажуть, коли в тебе більше двох випадків осудження - це рецидивізм, повторення.

Не хочу читати усю справу, читаємо висновок тільки там. Тут є, оказується, у тих, хто в зоні. Ну щось таке як карточка. Все, конечно, на русском языке. Але ладно, я читаю на російській мові: «План индивидуального перевоспитания осужденного и пути их реализации, проведения мероприятий и результативность.»

Що правоохоронна система вважала потрібним, щоб виправити цю людину? «Приобщить к труду, пункт № 1». Не вдалося. Далі. «Помочь осознать вину совершенного преступления». Не вдалося.

«Привлечь к участию в общественной жизни коллектива осуженных». Не вдалося.

В другой колектив попали - фракции БЮТ.

«Привить уважение к законам Украины». Не вдалося.

Знаєте, якби мова йшла про епізод, я б цього не робив, я б не принижував себе. Ми говоримо про систему. Як криміналізується українська влада? Хто за цими людьми стоїть? Яка політична сила? Хто її провідник?

Для того, щоб не бути далі голослівним, я буду читати один документ, тут багато так. Але, не знаю з чого і почати.

«Постановление о привлечении в качестве обвиняемого». Це документ на російській мові.

Про що він говорить. Зараз знайду цікавішу частину, щоб зачитати.

Давайте я фінальну частину зачитаю. «Таким образом, Тимошенко Юлия Владимировна в сентябре 1996 года в Москве и в ноябре 1996 года в Днепропетровске организовала неоднократные взятки через посредника Литвинова на территории Российской Федерации в городе Москве должностным лицам Министерства обороны Российской Федерации, которые там сотрудничали с ЕЭСУ, представляли национальные интересы обороны России за совершенные ими заведомо незаконные действия, а именно: подготовку и подписание контракта от такого-то числа на 300 млн. долларов, в дополнение к нему на 200 млн. долларов и всего на общую сумму 750 млн. долларов по поставках материально-технических ресурсов по ценам, превышающим цены украинских производителей. Взятки первому заместителю начальника СУ МРВС Волкову Э.А. начальнику транспортного отдела, опять ця аббревиатура, Мистюкову, начальнику отдела обеспечения Шамкину, заместителю начальника отдела обеспечения, аббревиатура та сама, Логвиненко. Начальнику отдела предприятий государственных и других ... другая аббревиатура, но не так важно, Быстрову. То есть, совершила преступление, направленное против интересов Российской Федерации, предусмотренное частью 3 статьи 33. На основании изложенного привлечь Тимошенко, родившуюся 27 ноября 1960 года, в качестве обвиняемого по данному уголовному делу, предъявив ей обвинение в совершении преступления, предусмотренного частью 3 статьи 33 и частью 2 статьи 291.

Це один документ.

Далі постановление. Ми ж говоримо про корупцію. Ми ж говоримо звідки вона береться?

На кому сьогодні лежить відповідальність за організацію роботи міліції. Хто формулює визначення по обранню Генерального прокурора, його усунення від посади. Президент? Ні. Це було до 2004 року.

«Постановление. Судья Московского военного суда постановил: Тимошенко обвиняется в том, что в сентябре 1996 года в городе Москве и в ноябре 1996 года в городе Днепропетровске организовала дачу взяток через посредника в городе Москве должностным лицам Министерства обороны за совершение им незаведомо незаконных действий, а именно: подготовку контракта дополнений и соглашений на общую сумму 750 млн. долларов, а также обеспечение оперативной группой поставок по указанному контракту материально-технических ресурсов по ценам, превышающим цены украинских и российских производителей аналогичной продукции постановил: избрать обвиняемой Тимошенко, 27 ноября 1960 года рождения, уроженке Днепропетровска, Украина, меру пресечения в виде заключения под стражу».

Далі документи можна проаналізувати. Легко дійдемо до контракту до газу, якщо уважно все це читати. Тому цим, шановні, я хочу сказати, що який піп, такий і прихід.

І от коли ми говоримо про те, які виклики у нас стоять, в тому числі на неділю. Що ми повинні обирати, яку систему цінностей і кого за цими цінностями ми повинні обирати. Та я хотів би попередити просто націю, щоб потім не кусали собі лікті.

Бо ми можемо десятки разів запитувати у Президента, чому він підписав Універсал з Януковичем. Та тому, що я хочу бачити Україну об'єднаною, єдиною. Мене тільки від вас відрізняє одне, що я переконаний у тому, що об'єднатися можна тільки на основі пріоритету національного. Мене не цікавить прізвище. Я можу легко продатися будь-кому за національні інтереси України. Прошу записати це.

І коли мова йшла про те, чи варто через Універсал національної єдності із силами, які стояли одні біля стадіону «Динамо», а другі на Майдані Незалежності, знайти порозуміння навколо того, що єдиною державною мовою України є українська мова. Скажіть мені, будь ласка, чому мені не підписувати цей Універсал? Чи ми говоримо про постанову, вірніше про Закон України 2003 року, про основи і засади безпеки і політики України, де підкреслюється мета членства України в НАТО. Скажіть мені, будь ласка, чому мені не підписувати?

Шановні! Це є реальність. Я переконаний, що тільки через національний інтереси нам треба шукати порозуміння.

І останню репліку, яку можу сказати, подивіться, будь ласка, за 5 років, що відбулося у змінах, в тому числі у регіоні Донецькому.

Я пригадую, 30 жовтня приїхав. Посадки не дають, але у нас уже керосину не було повертатися назад, треба сідати було.

Ворота, які ведуть в місто, закриті. Перелазиш через паркан, тебе 2 тисячі людей зустрічають дуже неприємні, які кричать, які якісь плакати тримають.

Я перший раз приїхав у Донецьк. Політично приїхав, мається на увазі. У нас таке було відчуття, що між нами таке провалля, така ненависть, що ми не можемо навіть належати там до одної нації.

Сідаєш, їдеш автомобілем, кругом один портрет – Янукович. Ідуть вибори Президента України, крім Януковича ви нікого не побачите у Донецьку. Це ми такі були 5 років назад. Моїх портретів висіло 10, можливо 15 - в есесівській формі. Оце всі вибори були в Донецьку.

Поїдьте зараз. Запевняю вас, половина реклами в Донецьку українською мовою уже. Бо Президент, коли приїжджає, бере трубку і зразу із прокурором міста: «Чому в тебе порушений закон там, чому там порушений, включаючи соціальну рекламу».

З повагою крок за кроком ми будемо рухатися у цьому напрямку. Але сьогодні ви поїдьте в Донецьк, то знайдете, там на кожному стовпі висить якийсь кандидат з рекламою політичною, на щастя.

Поїдеш у Львів, поїдеш у Івано-Франківськ - портрет Януковича. Згадайте, це мислимо було 5 років назад. Мислимо чи немислимо? Хіба це не робота на Україну? Хіба це не консолідація українців? Бо нас вчили 5 років назад, що ви непримиримі. Що Львів і Донецьк ніколи не можуть бути разом. А співали пісню навпаки. Так і що за 5 років це змінилося?

Шановні! І ви мене допікаєте, чому я три ордени не тому дав.

То я зберіг цілісність. Я допоміг порозумітися українцям. Я переконаний, що сьогодні ми маємо набагато більшу внутрішню толерантність, більше українське порозуміння, ніж 5 років назад.

І.Ванникова:

- У нас залишилося реально півгодини часу. Прошу, Київ, ставте своє запитання, будь ласка, хто бажає.

С.Лещенко, «Українська правда»:

- Вікторе Андрійовичу, два запитання.

Перше стосується Вашої діяльності на посаді Президента. Ви 5 років були Президентом і всі ці 5 років при Президенті існує така структура як ДУС – Державне управління справами. Ви його не ліквідували на посаді Президента. Хоча такі передвиборчі обіцянки лунали. І потім через цей ДУС, наприклад, резиденція «Межигір'я» відходить Януковичу.

Ви зупиняли безліч розпоряджень Уряду Тимошенко, але розпоряджень Уряду Януковича, яке передбачало відчуження «Межигір'я», Ви не зупинили, пропустили. Так само от у цьому році «Президент-готель» був у ДУС. Він зданий тепер в оренду на 30 років, здається, без тендеру, без конкурсу, непрозоро. Чому за ці 5 років залишився існувати цей тіньовий сектор при Президенті України?

І, якщо дозволите, друге запитання, користуючись нагодою. Ви гарант Конституції і весь час з Ваших уст лунають, значить «педофіли» в парламенті засідають. Але, вибачте, вироку суду по «педофілах» не було. І не доведено судом жодного вироку, що депутати є «педофілами».

В.Ющенко:

- Сергію, і не буде доведено.

«Українська правда»:

- Але презумпція невинуватості в країні не відмінена? Вона гарантована Конституцією. А Ви її гарант. Чому так?

В.Ющенко:

- Шановні! Тому, що перша наша розмова у будь-якому журналістському колі починається з того, що, пане Президенте, чому в Україні така корупція? Чому така криміналізація влади? Чи ви не таке мене запитуєте?

А я вам пояснюю, шановні, якщо ми будемо мати системну владу, при якій керівник партійної більшості призначає з одної сторони тих людей, яким ввіряється національний бюджет, національне майно, політика ліцензування, і цією ж людиною призначається Генеральний прокурор чи Міністр внутрішніх справ, я вас запевняю, що в цій країні ніколи не буде доведена жодна кримінальна справа по корупції цієї влади.

Не може одна людина призначати через інститут більшості правоохоронну систему. І та ж сама людина призначати систему державних службовців, яким передаються джерела корупції.

Такого немає у жодній країні світу. Все це розділено. І тому я зачитую ці речі, що я вам зачитав, зачитую Портнова, зачитую Ляшка. Ви знаєте, якщо ми будемо мати таку модель діяльності правоохоронної системи і особливо інституту її призначення, у нас не буде доведена до кінця справа Гонгадзе. Тому, що я думаю, що ви добре розумієте, що не про питання доказів річ, а питання, як вельмож, які сьогодні представляють парламентську більшість, які призначають Генерального прокурора і відправляють його у відставку. Уявіть себе на місті Генпрокурора. Як ти повинен поступати? Шукати баланси роками, нічого резонансного не доводити до кінця, а потім ти, пане Сергій, виходиш і кажеш: «Пане Президент, те і те не доказано». Починаючи від Гонгадзе, нічого ж не доказано. Не доказано не тому, що воно не відбулося. Почуйте ту матір нещасну. Чи кого ви хочете почути? Було це чи не було?

Так ось, у нас для того, щоб дати відповідь, чому міністр Луценко ніколи не знайде Лозинського, до гадалки ходити не треба. Це конфлікт системи, незалежно від того, які ти імена будеш підставлять в один чи інший бік. Ми ніколи не розслідуємо такі моделі залежності по справі педофілії. Ми ніколи не вирішимо у такій площині, вибачте, я не хочу про якісь інші гучні справи говорити, але це є проблема. Я хочу, щоб ви відчули, що це не тільки проблема мене як Президента. Я повторюю, що 5 років назад ми з країни президентської стали прем'єрською. Почуйте мене, будь ласка, щоб дати відповідь на ці переслідування і чому вони логічно, особливо у партійній більшості, не можуть бути закінчені. Корупцію творить не опозиція, а політична сила, яка призначає владу і володіє ресурсами.

Що стосується ДУСу. ДУС існує для того, щоб забезпечувати відповідні державні інститути в рамках закону тою системою, яка визначена законом. Я хочу нагадати, коли я прийшов, можливо це ви забули, у ДУСі були горілчані заводи, конезаводи, мисливські господарства, а також десятки структур, включаючи готельного типу. Чи це ви забули?

Я видав 2 укази Президента, мета яких була передати Фонду держмайна відповідні інституції. Я передав одну третину тих установ, які відносилися до обслуговування, парламенту, Уряду, ряду міністерств. Це те, що було зроблено мною як Президентом одразу після того, як я заступив на посаду. Ну, вибачте анулювати ДУС, це вже зовсім по-більшовицькому. Тому, що якщо ми говоримо про статусні речі, які відносяться не до мене, як Президента, я маю на увазі чи парламент, чи Уряд, то логіка була одна, шановні, національні інститути влади, якщо те визначає закон, повинні забезпечуватися через єдину установу. Вона була створена не мною, я її на дві третини повноважень скоротив. Але вибачте, в цій країні є Президент, Прем'єр-міністр, є Верховна Рада – це інститути державної влади. Як і в поляків, німців, як і в будь-якій нації є відповідні робочі резиденції, не мої, не Президента, але в тому числі і Президента. Позбавлятися Президентської резиденції, це принизити статус країни, я в цьому переконаний. Тому мені здається, що у нас не повинно бути такого «лівацтва», щоб після того, що я зробив у ДУСі, між тим, яким я прийняв ДУС і який сьогодні ДУС, ну, вибачте, це на дві третини, починаючи від фінансових витрат і закінчуючи об’єктами, не той ДУС.

Що стосується вашого запитання про якісь готелі. Ігор Григорович на місці чи немає? Бо я не хочу давати відповідь на це питання, яким я не володію, але я можу попросити доповідь і даю тобі слово, Сергій, що я тобі завтра направлю відповідь з цього питання.

Сергій Лещенко:

- І по «Межигір'ю» так само можна у Вас уточнення? Його ж вивели з державної власності, з ДУСу при вашому керівництві? Зараз Янукович там проживає на приватній території без конкурсу, без тендеру. Ви могли зупинити це розпорядження Уряду, але ви не зупинили.

В.Ющенко:

- Ну, шановні, ви знаєте практику, яка по даному питанню існує. Дане питання відноситься до урядової компетенції. А саме так можна запитати про Кравчука там певні рішення, які були зроблені, я маю на увазі по земельних питаннях і так далі. Це є декілька десятків рішень урядової влади, до якої віднесено компетенцію прийняття даних рішень. Це урядові повноваження, шановні, якщо там є порушення закону, будь ласка, я скасовую постанови уряду. Мова не йде про постанову уряду. В даному випадку, якщо у цьому питанні є дискусія, вона може найкращим чином і єдиним способом вирішена бути виключно в судовому порядку. Уряд прийняв рішення і якщо не відповідає законності, то другий уряд може його скасувати, відмінити. Іншими словами, я хочу говорити про компетенцію виконавчої влади. Дякую.

І.Ванникова:

- Дякуємо і ми ще встигаємо вийти на зв'язок із Полтавою. Журналісти з Полтави можуть поставити питання.

Т.Летвяк:

- Вікторе Андрійовичу, Вас вітає рідна Сумщина, Сумська обласна державна телерадіокомпанія. Тетяна Летвяк – кореспондент Сумського обласного радіо. Ви щойно говорили про програми, які досить активно втілюються у нас в життя, що у нас друкується активніше українська книга, яку ми охоче купуємо і для своїх дітей, і активно читаємо самі. Є у нас такий напрям, як усиновлення дітей, теж українці беруть охоче малят, сиріт до себе в сім'ї, але мабуть і ви погодитесь, що не всі програми, які Ви ініціювали, втілюються в життя. Я маю на увазі молодіжне житло. Що треба зробити владі і безпосередньо нашим банкам, щоб молода сім'я могла придбати квартиру. Адже ми знаємо, що кредит зараз неохоче дають в багатьох банках. Дякую.

В.Ющенко:

- Дякую, пані Тетяно. Хочу землякам привіт передати. Це питання на сьогодні з точки зору процедур і проблеми рішення має набагато якісніші відповіді, ніж вони були там, наприклад, чи 4 чи 5 років назад, коли ми говоримо взагалі про житлову проблему в Україні і молодіжну в тому числі. В чому вона заключається? 1 мільйон 400 тисяч українців сьогодні знаходяться на черзі, якщо взяти програми по наданню житла, які патронує Уряд, то приблизно кожний рік вводиться від 5 до 7 тисяч житла владою і передається черговикам, які я назвав.

Іншими словами, якщо ми далі будемо проводити такого роду політику, це питання буде набирати все більше і більше корупції з кожним днем. Тому що видати по всіх системах влади, включаючи центральну владу, 5-7 тисяч житла на рік - це значить дати змогу чиновнику, щоб житло не дійшло до вчителя, до медика, до солдата і таке інше. Що було запроваджено як національний експеримент? Через будівельну палату, Національний банк і через декілька обласних адміністрацій, зокрема, Полтавську, 2 роки назад ми зреалізували програму, мета якої радикально змінити підхід вирішення житлової проблеми. Ця програма заключається у тому, що зобов'язання беруть органи самоврядування і безкоштовно виділяють земельну ділянку до останнього колодязя, підводять воду, до останнього стовпа подають електроенергію. Оці послуги, починаючи від плати за землю, закінчуючи інфраструктурою, обходяться приблизно 45, в окремих випадках до 50% вартості квадратного метра. Тому ми вийшли на одне рішення, яке оформлене указом Президента, мета якого - органи самоврядування беруть на себе безкоштовне виділення площ під забудову з відповідною інфраструктурою, а це веде до скорочення вартості квадратного метра приблизно на 45-50%.

Друге, Уряд на себе бере через державне фінансування першої долі внеску черговикам, це приблизно від 18-24% вартості квадратного метра.

Третє, Національний банк під державні цінні папери видає ресурс Державній іпотечній установі. На 2009 рік ми виходили з 2 мільярдів, які б дали змогу мобілізувати приблизно десь 12 мільярдів коштів на будівництво житла. Таким чином, у полтавському регіоні ми провели експеримент, до речі, на який приїжджала двічі і Прем'єр-міністр. Ми вийшли вдвічі на скорочення квадратного метра, через цінні папери вийшли на гарантоване фінансування, а відсоткова ставка у державній іпотечній установі тоді була 9%. Ми вийшли на акумуляцію фінансів і скорочення витрат на 1 квадратний метр на програму потужністю приблизно 50-70 тисяч квартир на рік.

Ота програма була прийнята указом Президента. Це програма, яка існує у Польщі, Чехії, Словаччині, в будь-якій європейській країні. Не те, що Уряд бере на себе 100% фінансування витрат по квадратному метру, а те, що Уряд бере на себе вирішення урядової частини, а саме перший внесок, самоврядування левову частину витрат по землі, інфраструктурі. А далі банківська система дає людині кредит на 20 років під гарантію державних цінних паперів, під саму низьку ставку, яка взагалі теоретично існує на ринку. Тому, що кредити під гарантії ОВДП бюджетній установі Національний банк може видавати по символічним відсоткам, бо це є 100% забезпечений гарантією держави ресурс. Таким чином, вирішено те питання, яке довгі роки ми в Україні не змогли вирішити через молодіжні програми, через програми доступного житла чи через програми соціального житла.

Що зробив Прем'єр-міністр? Ми виділили перший транш через Національний банк. Іпотечній установі із двох мільярдів 1 мільярд виділено.

Що бере Прем'єр-міністр? Прем'єр-міністр бере 1 мільярд. Іде на ринок житла у трьох компаніях, які очолюють депутати з БЮТ, під 100% ринкової вартості скуповує житло і віддає по списку, який не затверджує ні обласна рада, ні обласна виконавча влада.

Отак була вирішена Прем'єр-міністром проблема доступного житла у 2009 році. Замість того, щоб сформувати десятки тисяч квартир за рахунок того, що людина бере на себе кредит і 20 років його виплачує по доступній коректній відсотковій ставці. Самоврядування бере на себе слідуючий крок і суттєво знижує, а Уряд платить перший внесок, щоб було гарантовано початок цього процесу. Як гарант, як посередник.

Але тут піару не зробиш. Бо тут люди в чергу стають, платять свій внесок, платять проценти, беруть зобов'язання. А коли ти ті самі гроші взяла і на 6 разів менш купила житла, бо це 100% вартості треба заплатити, а у першому випадку 18%, чи можливо 15.

От, власне кажучи, тут проблема одна - треба мати українського Прем'єр-міністра. І ця програма доступного житла, яка була розроблена і з реалізована будівельною палатою, Володимиром Аврумовичем Поляченком, Національним банком, іпотечною державною установою. Це три інституції, які підписали єдиний документ і вийшли на цю програму. На жаль, вона зірвана Урядом у поточному році.

Вибачте за довгу відповідь, але я хотів ще раз пояснити журналістам, що така програма у деталях існує, Указ Президента виданий, чекаємо українського Прем'єра.

І.Ванникова:

- Шановні колеги! У нас залишилося часу лише на одне питання. Реально до кінця 10 хвилин, тому я вас прошу, журналісти в Українському домі, ставте питання Президенту, але враховуйте, що це останнє питання на сьогодні. Дякую.

Дмитро Хілюк, «РБК Україна»:

- Вікторе Андрійовичу, Ви сьогодні оприлюднили нам інформацію про кримінальне переслідування Прем'єр-міністра ще 14 років тому.

У мене питання таке, чому саме зараз оприлюднена ця інформація, чи знали Ви про неї раніше і чому Ви її не оприлюднили 5, 4, 3 роки тому, навіть рік тому? Дякую.

В.Ющенко:

- Я не розумію, ми говоримо про документи, які датовані 25 січня 2005 року.

Дмитро Хілюк:

- Але, чому Ви тоді не повідомили про сумнівні моменти біографії Прем'єра?

В.Ющенко:

- Ішло кримінальне слідство. Російська сторона звернулася офіційно до Генеральної прокуратури. Генеральна прокуратура, наскільки можливо було у той час забезпечити об'єктивну співпрацю по цьому, вела. В даному випадку я говорю про документи, які належать не українській стороні, а російській стороні. Я можу там далі дочитати, чому звертається до нас прокуратура Російської Федерації, бо їй важко знайти місцезнаходження цієї людини. Бо в неї депутатська недоторканність. Вона не з'являється на виклики. Її не можна по українському праву притягнути до кримінальної відповідальності.

Можу далі дочитати: «Учитывая, что Тимошенко обвиняется в совершении тяжкого преступления, за которое уголовным законом предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок свыше 2-х лет, не имеет постоянного места жительства на территории Российской Федерации, а по месту регистрации в Украине не проживает, на рабочем месте отсутствует, скрылась от органов предварительного расследования, а также принимая во внимание данные о личности и семейном положении, ее ближайшие родственники также не находятся на территории Российской Федерации, более того муж объявлен в розыск, в отношении обвиняемой Тимошенко Московским гарнизонным военным судом 23 ноября 2004 года, избрана мера пресечения в виде заключения под стражу».

І звертається до української сторони. Але у нас працює закон народного депутата. Більше того, тут пояснюють, як у ресторані передавали повістку «о вызове» в прокуратуру. «…в помещении ресторана, однако от получения повестки и подписи в расписке о вручении Тимошенко отказалась, после чего скрылась». Ну, це кухня прокуратури. Вона знаходилася під покровом депутатського мандату. Зробила це російська сторона, - що допоможіть навести лад.

Я думаю, що українська прокуратура керувалася законом, чинним законом про депутатську недоторканність.

І.Ванникова:

- Ми вже мабуть будемо завершувати, тому що 5 хвилин уже немає. От я хотіла би просто попросити ..

В.Ющенко:

- Ну, будь ласка, ще задайте одне запитання тільки коротке, бо ви задаєте такі довгі запитання, що довго треба відповідати.

Дмитро Шурихов, Радіо «Свобода»:

- Ви сьогодні другим, за Тимошенко часто згадували Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Скажіть, будь ласка, як так сталося, що ця людина, яку Ви тут так критикуєте, очолювала список Вашої політичної сили на дострокових парламентських виборах? Дякую.

В.Ющенко:

- Тому що одне - бути у списку, друге - бути на Майдані, а третє - бути у владі і бути заангажованими в інтересах, які далеко не партійні, не національні, не державні. Ось і все.

Це кожна людина має совість. Якщо вона у списку і має внутрішню мораль, вона очевидно реалізовує ту політику, яка стоїть за Президентом чи за всією політичною силою.

Люди, які цього не мають, очевидно, прийшовши в парламент поступають так, як йому стає вигідніше.

Є пріоритет власного інтересу над пріоритетом державним чи партійним. Я би так відповів. Тут немає проблеми. Це хто є хто. Ви знаєте.

В одних обставинах люди залишаються достойні, а в других обставинах, коли «іскушенія» працюють і набагато більші ніж до того, як він попав у список, багато людей змінюється.

Дмитро Шурихов, Радіо «Свобода»:

- Ви формували списки?

В.Ющенко:

- Очевидно, формував. Очевидно. Так я говорю про те, що я не можу із ретроспективою в 5 років назад сказати, що у мене було відчуття того, що ця людина може зрадити демократичній політиці, може перетворити міліцію в те, чим вона сьогодні є. Може опуститися до такої неповаги до закону. Неповаги до міліцейської форми. Неповаги до обов'язків.

Але, на жаль, вибачте, це виклик часу. Пройшов іспит. Це дуже гарно. Не пройшов – це теж урок, це теж висновок.

Ви знаєте, не написано на чолі, що це ходить міністр внутрішніх справ майбутній. Не написано на чолі, що це є міністр фінансів України. Не написано на чолі, що це є міністр транспорту України. Не написано на чолі, що це міністр закордонних справ України чи міністр оборони України.

Але є люди. От сидить Володимир Огризко. Ви знаєте, він був у таких жорнах, що я думаю, дві третини у його ситуації тут би не сиділи. Він сидить. Ви знаєте, чому він сидить? Тому що він порядна людина. У нього є система цінностей. Його не цікавить, де він, на якому службовому кріслі знаходиться, а саме головне, у якій системі ціннісних координат.

Чи я говорю про Юрія Івановича Єханурова. Він би міг бути на тому місці, де Гриценко. Але він не вибрав цю дорогу. Це не про те, що у нас із Гриценком, вибачте, світоглядні якісь розходження. Ні. А про те, що меркантильні інтереси набагато важливіші, ніж державні чи національні. А потім шукаємо причину, щоб не повернувся. Літак підійшов, або якесь інше наївне тлумачення.

Тому я хочу сказати, що людина визначає все. Є духовність. Є патріотизм. Є професіоналізм. Оце та людина, яка потрібна українській владі.

Чуть що бракує, навіть сама висока освіта... Я вже там на одній зустрічі з виборцями називав мабуть десяток професорів, докторів, які сьогодні сидять у парламенті. Які ненавидять українську державу. Не шанують українське слово. Які дуже часто причетні до справи, які не відповідають нашим цінностям світоглядним. Але їх же хтось привів у політику, хтось же їх поставив? Я не думаю, що вони такі були 5 років назад.

Але це, знаєте, так як в журналістиці, так і в політиці. Є один журналіст, який бере партійні гроші. І щоб тобі не говорив Президент України, він зараз піде і напише те, що йому скаже «пахан».

Ти можеш розриватися як Президент, щиро говорити. І сказати, що не в мені проблема, шановні, у вас проблема. З точки зору встановлення такого становлення свободи слова вільного журналіста.

А як журналіста відділити від партійної каси? Як оберегти вас від тої партійної корупції, яка процвітає в Україні?

Це ж не тільки моя проблема, це ж проблема кожного із вас. Ми ж так не вибудуємо європейське суспільство, чесне суспільство, коли будемо відпрацьовувати тільки партійну касу, партійні гроші.

Тому моє переконання, вибачте, що досить таки широкий режим відповіді на це запитання, але ж воно у нас до кінця йде, так?

То я можу і фінальну частину сказати. Три речі.

Шановні! Незалежно від того, кому ви служите, чи ви напишете те, що я сказав сьогодні, чи не напишете. Три речі для вашого майбутнього. Для майбутнього 47 мільйонів українців нам потрібно засвоїти.

Перше. Ми можемо легко попрощатися з тим, що ми маємо сьогодні, якщо не усвідомлюємо, що пріоритет номер один - це процес національного становлення. Дуже важливо, щоб ми не забули, що ми не хохли, що ми не малороси. Що ми українці, що за нами є мова, історія. Що за нами культура, що за нами традиції. Що за нами чисте джерело з минулого.

Друге. Це демократія, в основі якої свобода слова і свобода вибору. Без свободи слова, без вільного журналіста у нас ніколи не буде свободи вибору. Свобода слова - це предтеча свободи вибору. Ви журналісти, які інформують людину, слухача, читача з різних позицій про одне й те саме явище, ви приносите унікальну послугу. Ви наближаєте кожну людину до істини. Раз ти маєш істину, тобі легше вибрати процес добрий, оптимістичний, ніж процес злий і песимістичний. Так відбувається прогрес нації.

І третє. Це європейська політика. У нас немає альтернативи. Якщо ми хочемо реформуватися, починаючи від пенсії, закінчуючи фіскальною політикою, закінчуючи освітньою чи медичною, чи будь-якою політикою. Оце політика євроінтеграції, європейська політика нам забезпечена.

Україна не цікавить нікого в Європі така, яка у нас сьогодні є. Україна змінена цікавить. От для чого потрібна європейська політика. Європейська політика - це політика, яка продукує реформи, яка змушує Прем'єр-міністра бути прагматичним, активним і бути реформатором.

І тому, вибачте, я завершую словами вдячності до вас. Ви дійсно були дуже уважні, дуже терпеливі у нашій сьогодні розмові.

Дуже дякую за ті поставлені питання, досить ясні, критичні. І на мій погляд, питання, які висвітлюють дуже багато процесів і тих проблем зокрема, які пов'язані із виборами і з долею українських виборів.

І останнє. Я багато про це говорю. Політика Ющенка є простою і ясною. Я кожний день звертаюся до своєї нації.

Моя політика, політика Президента Ющенка, заключається по суті в одному реченні. Шановні українці, йдемо додому, в Європу, до Шевченка, до Гетьмана Мазепи, до наших шістдесятників, до наших січових стрільців, до Скоропадського, до тих, хто завжди починаючи з усвідомленої української держави десятого століття творив наше європейське буття. У нас немає другого способу бути вільними, бути незалежними, бути суверенними і жити поза європейськими координатами. Я хочу донести до вас, дорожіть демократією.

Я у своєму житті, як кожен із вас, не бачив щасливого раба. Його не існує. Вільна людина може бути щаслива. Людина, яка живе в демократії, може бути щасливою.

Україна незалежна можлива тільки у координатах демократії. Ви вартові. Нам дано за 4-5 років значно приблизитися до політики свободи слова.

Я не ідеалізую ці досягнення. Вони ще тільки на середині тих викликів, які нам ще треба подолати. Але я переконаний, що за 5 років Україна під Президентом Ющенком стала країною іншою.

І тому на запитання, хто хоче, шановні, повернутися в 2004 рік, мені ще жодна аудиторія не подарувала хоча би одного громадянина журналіста, який би сказав, Вікторе Андрійовичу, а я все-таки хочу повернутися в 2004 рік, бо тоді у спадок тої системи, яку ми називали тоталітарною, нам жилося краще.

Ми живемо в унікальному часі. Ми проживаємо в унікальний період нашого національного становлення. Ще ніколи українці так відкрито, достойно і ефективно не розробляли свою політику національного становлення.

Десятки поколінь українців мріяли про такий час спілкуватися українською мовою. Відкрито говорити із владою і дискутувати про ключові виклики, які стоять перед українським народом, перед українським суспільством.

Ми ніколи так не були близькі до свободи слова. Ми вперше за 18 років зачислені в розряд країн політично вільних.

Ви знаєте, руйнувати набагато легше. Будувати дуже важко. Це не досягається за рік. Багато речей не досягається і за 5 років.

Подивіться, як відбувалася чеська демократія. Подивіться, будь ласка, як становилася американська демократія.

Скільки треба разів, десятки чи сотні повторити одну і ту саму аксіому. Демократія це не аксіома. Демократію треба захищати кожен день.

У нас є багато ворогів, які ніколи не будуть шанувати вільного журналіста, свободу слова, вільного вибору. Завжди будуть ходити в Україні з загрозою фальсифікації виборів. Такі сили великі, надзвичайно великі.

Справитися одному Президентові Ющенку із цим викликом, із цим злом без вільного журналіста, без десятків тисяч членів комісій, без чесних міліціонерів, без достойних суддів, а не Зваричів, неможливо.

Я закликаю, дорога моя українська нація! Бути зараз консолідованими. Почуйте мене, будь ласка. Проблема не у виборі імен. Проблема у виборі цінностей.


Версiя для друку

Фотоальбом

Прес-конференція Президента України. 12 січня 2010 року

Офіційні документи

Події

Фотоальбом

Відео

Віртуальна екскурсія

Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Адмiнiстрацiї Президента України.
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11. Довідкова Адмiнiстрацiї Президента України – (044) 255-73-33