Підставою для скасування Указу Президента про призначення С.Станік суддею КС стало не складання нею присяги – керівник Служби з представництва у судах інтересів Президента України в судах Р. Кирилюк

Керівник Служби з представництва у судах України інтересів Президента України та створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб Руслан Кирилюк роз'яснив, що підставою для скасування указом Президента України Віктора Ющенка Указу від 25 березня 2004 року, яким Сюзанну Станік було призначено суддею Конституційного Суду, стало порушення процедури складання присяги судді КС.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра, Голови Верховного Суду, не пізніш як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України.

Із цього слідує, що обов'язковою умовою складання суддею Конституційного Суду України присяги судді є участь на пленарному засіданні Верховної Ради України Президента України.

Водночас відповідно до протоколу № 72 пленарного засідання Верховної Ради України від 22 квітня 2004 року та стенограми цього засідання Президент України не брав у ньому участі. Відсутність Президента України вказує на порушення процедури складання С.Станік присяги судді Конституційного Суду України.

«Таким чином, С.Станік не склала присягу судді Конституційного Суду України, а відтак не вступила на посаду судді Конституційного Суду України у строки та порядку, визначеному законодавством», – сказав Руслан Кирилюк.

За таких обставин Президент України отримав підстави для скасування Указу № 368 від 25 березня 2004 року «Про призначення С.Станік суддею Конституційного Суду України».

Окрім того, Руслан Кирилюк зазначив, що заява С.Станік про перегляд ухвали та постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій була допущена до розгляду Верховним Судом безпідставно.

Зокрема, у ній не були наведені обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, що призвело до неправильного вирішення спору, а лише детально викладено обставини справи та посилання на порушення судами апеляційної та касаційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Скаржник навіть не зазначив, яку саме норму матеріального чи процесуального права неоднаково застосував суд касаційної інстанції.

Окрім того, до скарги не додані копії судових рішень, які підтверджують різне застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Водночас, згідно із частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, до скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються, а підставою для перегляду рішення суду касаційної інстанції за винятковими обставинами, відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

«З урахуванням цього Верховний Суд України повинен був відмовити в допуску скарги до провадження за винятковими обставинами, натомість прийняв протилежне рішення.

Окрім того, Верховним Судом України справа по суті не переглядалась, а лише перевірялась на дотримання норм процесуального законодавства. По суті також справа не переглядалась і судом апеляційної та касаційної інстанцій», – сказав Р. Кирилюк.

За його словами, дивує і те, що Верховним Судом України в постанові зазначено, що сторони не оспорюють фактичні обставини справи. Однак, суд не звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі представника Президента України на постанову Шевченківського районного суду міста Києва та запереченнях на касаційну скаргу представника С.Станік оспорюються фактичні обставини справи, які невірно встановлені Шевченківським районним судом міста Києва, вказано на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, а також на незаконність прийнятого рішення про скасування акта Президента України та поновлення С.Станік на посаді судді Конституційного Суду України.

Руслан Кирилюк нагадав, що в апеляційній скарзі представника Президента України обгрунтовно зазначалось, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 106 Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року до повноважень Президента України було віднесено лише призначення третини складу суддів Конституційного Суду України. Ця норма і була застосована судом першої інстанції при вирішенні публічно правового спору.

Однак судом не було враховано, що з 1 січня 2006 року набули чинності зміни до Конституції України, прийняті Верховною Радою 8 грудня 2004 року, у тому числі й до пункту 22 частини першої статті 106 Конституції України, який після внесення змін прямо передбачає право Президента України на звільнення третини складу суддів Конституційного Суду України.

З урахуванням цього Президент України правомірно діяв, видаючи спірний указ відповідно до норм Конституції України як норм прямої дії.

Водночас постанова Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою. Керівник Служби наголосив, що Президентом України рішення суду було виконано та видано відповідний акт про поновлення С.Станік на посаді судді Конституційного Суду України.

ДОВІДКОВО: 25 березня 2008 року Верховним Судом України винесена постанова, якою задоволена скарга С.Станік про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2008 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2007 року. Вказані ухвала та постанова скасовані, залишено в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2007 року про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 1 травня 2007 року № 370 «Про звільнення С.Станік з посади судді Конституційного Суду України».

Версiя для друку