Україна має право вибору

– Ви говорили про роль Польщі в підтримці євроатлантичних прагнень України. Наскільки важливою вона була для Києва?

– Я безмірно вдячний Польщі, Президентові Лєху Качинському і друзям України з інших країн за зусилля щодо приєднання нашої країни до ПДЧ. Під час Саміту в Бухаресті ми отримали підтвердження, що наша стратегія правильна. Вперше 26 членів Альянсу дійшли консенсусу в питанні майбутнього України. Ніхто не виступав проти цього. Я вважаю це величезним успіхом. Чому ми мали б думати, що це замало для нашої країни, яка небагато зробила в тому напрямку протягом десятиліть.

– Влада повинна ще переконати громадян підтримати членство в НАТО.

– Українцям вистачить поміркованості в питанні безпеки. Адже справа євроатлантичної інтеграції стосується кожного із них. Вони повинні замислитися над відповіддю на питання: що треба зробити, щоби їхні діти через 15-20 років жили безпечно. Україна повинна бути в такій системі гарантії безпеки, за яку відповідають десятки країн. Наша країна мала гірку долю. Ми боролися за незалежність, були жертви. Нам не вистачало системи міжнародної безпеки, яка була б гарантом суверенності. Я маю надію, що в питанні вступу до НАТО українці приймуть мудре рішення, беручи приклад з поляків чи литовців. Три роки тому членство в Альянсі підтримували лише 17% суспільства, а три місяці тому - 30%. Сьогодні ця підтримка, напевно, є ще вищою.

– Яким чином Україна повинна реагувати на погрози Росії, яка лякає її розпадом?

– Я розумію реакцію Росії. Інтеграція України в євроатлантичні структури не є чимось, до чого можна звикнути протягом однієї доби. Ми не хочемо ні з ким радитися, однак, повинні з повагою ставитися до позиції цієї країни і мати терпіння. Я просив би, однак, також російських політиків, щоби вони не реагували настільки емоційно і поважали наше рішення у справі вибору колективної системи безпеки. Зрештою, ми ж не є винятком. Я пам'ятаю дискусії щодо вступу до НАТО Польщі і Литви.

Версiя для друку