Президент:

Адміністрація:

Президент:

Адміністрація:

Президент України

Промови

Пам’ятаючи події недалекої історії, відчуваючи й досі пекучий спільний біль, ми зробили єдино правильний вибір: Україна - незалежна держава, яка торує свій шлях на принципах порозуміння і забезпечення рівних можливостей для розвитку громадян усіх національностей та віросповідань.

Виступ Президента України на загальних дебатах 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН «Зробимо ООН корисною для всіх людей: глобальне лідерство та спільна відповідальність у підтримці мирних, справедливих та сталих суспільств»

Наша європейська стратегія  – це двосторонній рух. Не лише членство України в Євросоюзі, а й глибинна внутрішня європеїзація України. Стати європейською країною означає повністю сприйняти європейський дух політичних свобод, чесної конкуренції і рівності можливостей. Дим війни ще не розвіявся над цією частиною Європи. Але крізь нього вже чітко видно - Україна може стати і стане новою історією успіху, новим простором європейського зростання.

Ми знаємо, що немає більш переконливого аргументу на користь європейської України, ніж успіх. Успіх – це наша відповідальність і наша частина шляху. Якщо подивитися на цифри економічного зростання та компанії, які приходять до нас – ми рухаємося по ньому. Якщо прислухатися до голосу людей – очевидно, ми рухаємося недостатньо швидко. Тож, не потрібно викручувати кермо. Потрібно перемкнути швидкість і набрати розгон.

Впевнений, що кожна окрема перемога на дипломатичному фронті, в кожній окремій країні перебування і в міжнародних організаціях – це той щит, який захищає зараз наших героїв від російських куль на Донбасі. Думаю, що ні в кого не залишилося сумнівів, що професійна і ефективна дипломатична служба – це абсолютно аж ніяк не розкіш, а життєва необхідність та невід’ємна передумова успішного розвитку держави, відновлення миру і безпеки.

Відтоді, як ви довірили мені посаду Президента України, державний компас впевнено показує на Захід – у бік, протилежний імперії. Його стрілка жодного разу не здригнулася. І запевняю вас, не здригнеться, допоки цей компас знаходиться в моїх руках. Більше того, наполягатиму на закріпленні у Конституції нашого прагнення приєднатися до Євросоюзу і вступити до НАТО.

Саме під синьо-жовтими кольорами з покоління в покоління ми, українці, боролися і боремося за власну свободу і волю України. Сто років тому це знамено стало офіційним стягом Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, які об’єдналися в соборну державу. Його решетили ворожі кулі у національно-визвольних змаганнях. За нього карали Сибіром в епоху шістдесятників. Та з ним ми добилися зрештою  Незалежності і відновили власну державу 27 років тому. З ним захищали барикади на Майдані і ним вкривали загиблих Героїв Небесної Сотні. За цей  прапор окупанти вбивали патріотів на Донбасі. Володимира Балуха окупаційна влада в Криму засудила лише  за те, що над своїм будинком він підняв український прапор.

Православна громада України – одна з найбільших у світі, і вона не може бути додатком до когось. Їй належить стати зіркою у «сузір`ї незалежних і рівних національних Церков», яким, за словами Його Всесвятості, є Вселенська Православна Церква. Мільйони українців прагнуть і очікують якнайшвидшого визнання автокефалії Православної Церкви в Україні – великої за кількістю вірних, але рівної до інших помісних православних церков.

Десятки тисяч вірних Української Греко-Католицької Церкви щороку прямують до Зарваниці. Прямують день, два, тиждень, пішки, під дощем для того, щоб об’єднатися тут у спільній молитві. Зарваниця – одне із найвідоміших святих місць в Європи, в світі, яке в братолюбному дусі християнської єдності  відкрите для вірних інших церков.