Промови

Наступні п’ять років будуть ще більш важливими. Три головних речі які треба зробити. По-перше, досягти миру на основі національних інтересів України. По-друге, подолати наслідки економічної кризи, спричиненої війною та економічною блокадою з боку Росії. По-третє, досягти критеріїв, які необхідні для вступу до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу.

Сьогодні 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу - запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту».

Російська агресія триває більш, ніж чотири роки. Але ворогу не вдалося зломити нас. Більше того, Україна вже отримала велику моральну перемогу – ворогу не вдалося змусити нас поступитися нашими цінностями. Як би не було складно, ми не вдаємося до згортання прав людини, до обмеження прав і свобод громадян.

Першого грудня дев’яносто першого року ми переконливо відповіли на одне із найважливіших питань в нашій історії: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». «Так!» - вигукнули тоді понад дев’яносто відсотків. Юридично вийти із складу імперії було не так складно. Куди важче виявилося позбутися колоніального минулого де-факто.

Воєнний стан не означає оголошення війни. Він вводиться винятково з метою посилення оборони України на фоні зростаючої агресивності з боку з Росії. Воєнний стан не означає нашої відмови від політико-дипломатичного врегулювання на Сході.

Щороку пізньої осені на ці дніпровські кручі приходять тисячі людей. Вони прибувають із різних куточків України та з далеких країн. Їх приводить сюди бажання вшанувати загиблих і нагадати світові про один з найбільших злочинів ХХ століття – про Голодомор, влаштований Кремлем.

Сьогодні ми схиляємо голови перед невинними душами, які знайшли свій передчасний спочинок внаслідок одного з найстрашніших злочинів проти людяності. У ті чорні тридцять другий і тридцять третій роки московський тоталітарний режим з диявольською наснагою взявся ламати волелюбну українську душу, влаштувавши геноцид проти цілого народу.