Президент:

Адміністрація:

Президент:

Адміністрація:

Президент України

Промови

Вперше світлий день Різдва Христового ми святкуємо у автокефальній Православній Церкві України в стінах Святої Софії. Нашу давню Церкву, історія якої сягає часів рівноапостольного князя Володимира, ми, нарешті, визволили з московської неволі. І вона, рівна між рівними, наша Церква, увійшла у родину, яка тепер складається із п’ятнадцяти незалежних православних церков.

Сьогоднішня подія в історії нашої крани збережеться в одному ряду з Володимировим хрещенням і з проголошенням незалежності України. Православний світ запам’ятає день, коли до родини церков-сестер увійшла рівноправна Церква України.

Ще мить – і літопис дві тисячі вісімнадцятого року ляже в архів української історії. А місце там для нього особливе. Воно – поруч із тисяча дев’ятсот дев’яносто першим, коли було проголошено нашу державну самостійність.

Наступні п’ять років будуть ще більш важливими. Три головних речі які треба зробити. По-перше, досягти миру на основі національних інтересів України. По-друге, подолати наслідки економічної кризи, спричиненої війною та економічною блокадою з боку Росії. По-третє, досягти критеріїв, які необхідні для вступу до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу.

Сьогодні 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу - запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту».

Сьогодні увесь цивілізований світ відзначає 70-ту річницю від дня ухвалення Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Загальної декларації прав людини.

Російська агресія триває більш, ніж чотири роки. Але ворогу не вдалося зломити нас. Більше того, Україна вже отримала велику моральну перемогу – ворогу не вдалося змусити нас поступитися нашими цінностями. Як би не було складно, ми не вдаємося до згортання прав людини, до обмеження прав і свобод громадян.

Першого грудня дев’яносто першого року ми переконливо відповіли на одне із найважливіших питань в нашій історії: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». «Так!» - вигукнули тоді понад дев’яносто відсотків. Юридично вийти із складу імперії було не так складно. Куди важче виявилося позбутися колоніального минулого де-факто.