Вітаю всіх! Слава Україні!
Шановні присутні!
Пане Спікере, пане Прем’єр-міністре!
Пане міністр!
Пані та панове наші посли, наші дипломатичні працівники, працівники Міністерства закордонних справ, наші урядовці!
Команда Офісу!
Шановні урядовці!
Наші гості!
Шановні журналісти!
Сьогодні тут немало людей, і кожен, кожна з вас мають пряме відношення до наших зовнішньополітичних результатів.
Сьогодні стійкість України, сьогодні наша оборона, наша здатність виконувати необхідні соціальні зобов’язання в Україні – підтримувати наших людей, наші можливості відновлювати життя після російських ударів Росії, наша здатність повертати цю війну додому, в Росію, – залежить від того, що реально тримає наш фронт, забезпечуємо Україну ми фінансами та силою, працюють наші оборонні виробництва і є успішною наша зовнішня політика України, а отже, чи є успішними всі ми, всі ви.
Я дякую всім із вас, хто реально допоміг Україні цей рік після попередньої такої наради зробити дійсно результативним. Ми багато пройшли разом. Дякую вам.
Пройшли зиму, сказав вже Андрію Івановичу, пройшли зиму і дуже непросту зиму. Коли Україна не була наодинці, ми отримували необхідну, дуже важливу підтримку. Я вдячний кожному урядовцю, кожному лідеру громад, які пройшли справді спільно шлях цієї щоденної важкої важливої роботи заради того, щоб минула зима не зіграла на план Путіна проти України, Українського народу.
Важливо, що українська зовнішня політика була торік спрямована правильно – саме на цей енергетичний напрямок, напрямок нашої стійкості, напрямок проходження зими.
Україна отримувала необхідне тоді обладнання. Україна мала необхідний імпорт електрики – два гігавати, 2,1, якщо бути точнішим, із Євросоюзу, які нас дуже, дуже підтримали, щоденно. Україна мала фінансову підтримку, сильну. Сильні фінансові пакети. Україна мала необхідний обсяг газу. Хоча було непросто. Все це було, безумовно, спільним результатом нашої держави.
Я хочу відзначити також роботу нашої української газової інфраструктури. Хоч і були удари Росії по українських газових об’єктах, кожну добу, якщо чесно. Минулу зиму Україна, незважаючи на все це, на всі ці виклики, пройшла з газом. Це був сильний результат нашої держави, усіх працівників нашої енергетичної галузі, це був серйозний результат і Сергія Корецького та всієї нашої команди НАК «Нафтогазу» України й усіх відповідних компаній. Дякую вам.
Цього року зима – це теж очевидний для всіх пріоритет. Цього року ваше завдання – дати максимальну підтримку на зовнішньому треку, у відносинах із партнерами для уряду України.
Зараз ми не можемо на 100% спрогнозувати, коли спрацюють всі наші дипломатичні зусилля, коли далекобійні санкції України проти Росії, коли наші мідстрайки та всі санкції партнерів досягнуть саме такого рівня тиску, щоб у Росії не залишилось іншої альтернативи, крім миру. Ми будемо дуже старатися, щоб це сталося. Щоб це сталося до зими, восени. Але ми чітко розуміємо, з ким ми маємо справу і що Путін сподівається затягувати цю війну й надалі. Він готує в себе мобілізацію та нові удари. Ми бачимо справжні наміри Росії, об’єднуємо партнерів і тиснемо на агресора.
Сьогодні кожен і кожна з вас мають відчувати свою особисту, персональну відповідальність за те, як зовнішня політика України та результати у наших відносинах із партнерами допоможуть Українському народу, усій нашій державі, усім громадам України пройти цю зиму.
Зимовий пакет для України – це не просто гучне словосполучення.
У Прем’єр-міністра України повинен бути чіткий перелік того, що необхідно Україні на цю зиму й хто конкретно на напрямку зовнішньої політики повинен дати Україні той чи інший результат, те чи інше постачання, те чи інше важливе, безумовно, термінове рішення. Це чіткий перелік фінансових потреб, чіткий перелік обладнання, конкретних ресурсів, конкретних потреб наших громад і політичних домовленостей, які мають усе це забезпечити.
Звісно, ракети для «петріотів». Звісно, ракети для нашої ППО. Звісно, для «айрісів», «гоків», «самп/ті» й «насамсів» тощо та вся необхідна зброя для нашої бойової авіації – це те, що потрібно абсолютно точно й безумовно. Так само, як і виконання планів стійкості обласними, місцевими владами, українськими громадами. Але кожен український посол має розуміти, які трансформатори й у кого ми маємо шукати. Конкретика повинна бути в усьому. Яке інше обладнання. Що саме потрібне у фінансовій сфері, про що домовлялись додатково по імпорту, чи достатні обсяги газу, які транскордонні рішення мають підтримати всю державу, наш народ. Що ми зможемо зробити самі, а що зможемо зробити тільки разом з нашими партнерами, з сусідами, із Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Які особливі потреби й проблеми є в наших громадах і хто на напрямку відносин із партнерами може із цим нам допомогти.
Кожен посол має чітко знати, що повинно бути його чи її особистим результатом цієї зими та в процесі підготовки до неї.
Словом, я дуже розраховую, що Прем’єр-міністр, уряд разом із РНБО України, Генеральним штабом, командою Офісу, з громадами визначать саме ті потреби, які МЗС України, наші посли та інші представники повинні заповнити.
На цьому тижні буде спеціальний формат РНБО для оцінки того, як виконуються чи не виконуються, а отже, будуть відповідати ті, хто не виконує, плани стійкості для областей, для наших громад. Відповідно, на основі цього аналізу ми дамо завдання на зовнішні відносини нашої держави.
Новим секретарем РНБО стане Ігор Клименко. Він має надзвичайно якісний досвід координації безпекового сектору, а також роботи минулої зими для нашої стійкості та допомоги нашим людям. Нам потрібно посилюватися. Тож майданчик РНБО буде більше залучений у роботу з урядом України щодо цього.
Зараз Україна вийшла на новий рівень співпраці з ключовими партнерами у воєнній сфері, саме – формати Drone Deals. Ви прекрасно про це знаєте.
Це логічне продовження всіх тих кооперацій та об’єднання досвіду, які вже були з нашими партнерами раніше у виробництві зброї, залученні інвестицій, технологій.
Коли ми кажемо про Drone Deals, ми маємо на увазі не просто експорт – або не тільки – тих чи інших дронів.
Це формат, що інтегрує наш український досвід захисту у війні з оборонними спроможностями наших партнерів. Українські експертні команди оцінюють рівень, на якому потребує захист партнерів, – їхню ППО, інші системи оборони – пропонують рішення, як посилити партнерів завдяки довгостроковій, мінімум десятирічній, співпраці з Україною. Я вважаю, що це дійсно серйозний крок вперед. А це вже і швидкий експорт наших найкращих, перевірених війною озброєнь, розвиток кооперації між компаніями мілтек-галузі в Україні та партнерів.
Завдяки формату Drone Deals Україна отримує довгострокове – щорічне! – фінансування для України, для українських оборонних виробництв – стійку фінансову основу для оборонної галузі. Партнери ж отримують сучасну оборону.
Зараз Drone Deals укладені з дев’ятьма країнами, і в роботі ще 15 угод. Я вітаю нашу команду з цим дуже серйозним результатом. Дякую.
Рустем Умєров і надалі буде координувати цю роботу, і не тільки Близький Схід, і ви про це знаєте. І щоб у нього було більше можливостей займатися саме такими питаннями одночасно і дипломатії, і оборони, і процесом перемовин зі Сполученими Штатами та іншими визначеними партнерами, а також перемовин щодо закінчення війни, Умєров буде призначений керівником Служби зовнішньої розвідки України.
Я прошу вас підтримувати цю його діяльність у кожній країні, яка вже є у форматі Drone Deals. Це дуже важливо. Також у країнах, які зацікавлені мати таку домовленість, на рівні наших посольств потрібна повна підтримка, чітка робота з урядами партнерів, щоб вони розуміли, що саме Україна може додати обороні партнерів, розвідці, охороні наших кордонів, кордонів стійкості нашої інфраструктури.
Так само вашим пріоритетом має бути і FREYJA. Це наш новий проєкт, про який ви вже знаєте. Може, ще не дуже глибоко, але ми повинні про це говорити, і детально розбирати цей дійсно сучасний проєкт, майбутнє для нашої держави. Це наш антибалістичний проєкт – одна з найбільш амбітних ідей України.
Ми бачимо, який попит зараз у світі на ракети для «петріотів». Ми знаємо, що Сполучені Штати Америки стараються розширити виробництво й задовольнити цей попит, але це – час. Дуже складно. Але це час, і якщо чесно, багато в чому – політика. Допомога «петріотами» – це завжди політичні рішення, за які доводиться боротися.
Також Європа має свої антибалістичні системи. І буде більше. Теж із часом.
Але, зважаючи на реальну ситуацію у світі, зараз ми можемо сказати, що кожен антибалістичний проєкт потрібен, жоден із тих, які існують на цей час, не є спробою когось витіснити чи щось замістити. FREYJA суттєво доповнить, посилить спроможності, які є і які ще будують.
Я прошу вас підключитися активніше до роботи на цьому напрямку щодо проєкту антибалістики, нашої, української, європейської.
На жаль, одним із найгірших наслідків російської війни проти України, а також наслідком іранської тактики є те, що потенційні агресори у світі бачать, якої шкоди життю може завдати балістика. Отже, буде зростати глобальна балістична загроза й мають зростати всі спроможності антибалістичного захисту.
Наша FREYJA може стати спільною для Європи системою, яка забезпечить інтегрований захист. FREYJA буде швидкою у виробництві й перевіреною війною. Україна спроможна зробити саму ракету, спроможна зробити пускову. Це факт. І вирішальна річ – співпраця з тими європейськими державами, співпраця з тими нашими партнерськими компаніями, які мають радари, мають сенсори та все інше, що необхідно для дієвої антибалістичної системи. І з усіма цими компаніями, з усіма необхідними країнами ми вже в домовленостях.
Це десять держав – учасниць Антибалістичної коаліції: Україна, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція, Велика Британія. І 12 компаній-виробників, які вже долучилися.
Антибалістична коаліція, проєкт FREYJA відкриті до приєднання інших учасників, які здатні справді посилити загальноєвропейську безпеку. Я очікую від кожного нашого представника на відповідному напрямку – у країнах, у роботі із цими країнами й компаніями, у ваших контактах із політичними, бізнесовими та громадськими лідерами країн – дійсно повного сприяння Drone Deals та FREYJA і конкретних, конкретних результатів.
Ми чуємо від багатьох лідерів, країн та компаній, що вони хочуть із нами працювати на напрямку копродакшну й оборонної взаємодії. Ви зараз можете не знати тих чи інших деталей про перемовини, що вже відбулися, про початкові домовленості, і про це треба прямо говорити. Є багато різних сигналів щодо цього, щодо потреби в інформуванні. Погоджуюся з цим.
Інформування наших представників за кордоном має бути достатнім. Я очікую, що Андрій Іванович, його команда разом з нашим Офісом, з головою Офісу Кирилом Олексійовичем запропонують регулярні формати спілкування, взаємодії з послами між великими щорічними нарадами. Дійсно, одного разу на рік щось недостатньо. Які дозволять долучити послів з експертизою, з відповідним досвідом, із прямою інформацією з країн роботи до ухвалення важливих політичних рішень, практичних рішень, розвитку співпраці.
Наступне.
Зброя для України вже зараз.
Якість роботи посольства повинна вимірюватись обсягом зброї, яку Україна отримує, фінансів, які Україну підтримують, політичних рішень і конкретних кроків, які тиснуть на ворога. Це чітка головна рамка.
Посол України повинен знати, скільки ракет для ППО є в країні його роботи і як зробити так, щоб ракети були не десь там на складах, а в наших пускових тут, в Україні.
Ракети для всіх систем, про які я казав неодноразово. Зброя для нашої бойової авіації, все, що потрібно для наших дронів, – це ваша і наша, безумовно, спільна щоденна робота.
Кожен посол повинен приносити Україні зброю. І те, що, наприклад, зараз Європа у відпустках, не має бути причиною, чому загальмувались внески в програму PURL або відкладаються ті чи інші пакети.
Ми всі повинні це робити. Хтось із вас може бути більш публічним, хтось – може бути менш публічним. Це залежить від країни перебування та конкретної, впевнений, конкретної задачі. Хтось може працювати офіційними каналами, а десь працювати тільки й виключно неофіційними. Десь не обійтися без підтримки громадянського суспільства та підтримки медіа, а десь зайві публічні рухи лише заважатимуть.
Але зброю ви повинні привозити та допомагати всім тим, хто її привозить.
Під це повинні бути перебудовані й кіпіай наших посольств та послів.
Це другорядне, що написано в тих чи інших формальних документах, або резолюціях, скільки було у вас зустрічей та чи є у вас лайки в соцмережах. Зброя потрібна. Ракети потрібні. Фінанси для України потрібні. Все це – номер один.
Зброя та мілтек – це робота не тільки військових аташе, а також дипломатична робота пряма, особисто послів.
По балістиці й антибалістиці ми не даємо відкриті цифри публічно, зрозуміло чому. Що в нас є і чого немає, але кожен обстріл демонструє це кожному громадянину України.
Ми бачимо зараз і виклики на Близькому Сході та в Затоці, через які значно складніше з «петріотами». Але йдеться не тільки про відносини з Америкою та їхню здатність допомагати чи неготовність ділитися ракетами. Ні.
Ракети є і в інших країнах. І часто допомагають особисті відносини з тим чи іншим лідером, із тією чи іншою персоною, що пов’язані з лідером чи процесом ухвалення рішень у країнах. Ви повинні будувати саме особисті відносини в країнах. Я дякую тим послам, які працюють саме так і на яких ми завжди можемо розраховувати.
Щоб завжди був результат для України, ви та ваші ключові співробітники в посольстві мають говорити однією мовою, це правда, – в усіх сенсах – із тими, хто ухвалює рішення і може допомогти.
От, наприклад, Андрій Іванович. На вашому прикладі, якщо можна. Міністр Сибіга працював колись у посольстві в Польщі – знає польську. Працював у Туреччині – знає турецьку. Я принаймні бачив, як ви з Ердоганом про щось говорите. Це правда. І це факт, це повага. Я бачу ці відносини. Я бачу, як Президент Ердоган особисто ставиться до Сибіги. Все формує. Деталі. І ці професійні якості – вони дуже важливі. Це рівень України, українського посла. Це рівень міністра закордонних справ України. І я пишаюся цим.
У нас є традиційна, вже багаторічна вада – це правда, – вада нашої дипломатичної служби, що з усіма мовами, крім англійської, у більшості своїй – дефіцит. Я прошу підготувати системні рішення, які зможуть це змінити.
Якщо є ротації в Посольство України в Німеччині, люди, не тільки посол, який знає німецьку прекрасно, там мають знати німецьку. Офіс посольства має бути абсолютно високопрофесійним. Просто «рускіх» більше – ми повинні бути швидші й розумніші. Це дуже важливо – якість. Посол дуже добре відповідає цій вимозі. Ротація у Францію означає, що треба знати французьку. Посол у Франції теж добре відповідає цій вимозі. В арабські країни треба по максимуму шукати людей, які цікавляться і арабською мовою, це логічно, абсолютно, і культурою та традиціями цих країн і регіону. Іспаномовні країни – з іспанською. Португаломовні – з португальською. І саме так – по всіх значимих країнах і міжнародних організаціях. Дуже прошу.
Треба орієнтуватись глибоко в цінностях, святах і болі кожного народу, де ви працюєте, в культурі і, безумовно, знати мову.
Я прошу також частіше враховувати думку послів щодо того, хто їде на ротацію в посольство і хто повертається з посольства в Україну. Ротації точно не мають бути самоціллю.
Зараз завдяки міністру закордонних справ немало зроблено для таких змін, і не тільки Андрій Сибіга, і Олександр Карасевич старається чути послів. Треба цього суттєво більше.
Треба, щоб і посли більше знали про те, що і як відбувається в нашій державі. Вам треба бувати в Україні регулярно, абсолютно, жити з Україною одним життям і відчувати, що українці переживають. І не раз на рік. Я вдячний, що міністр зібрав послів, і ви були на Чернігівщині. Це дуже важливо – знати, чим живе наша громада, чим живуть звичайні українці, як їм важко. Я знаю, що ви побачили, як збиваються дрони, і були атаки тощо. Я все розумію, але це життя, це не героїзм. Це життя, щоденне життя, це – героїзм нашого народу. І тому я дуже хотів би, щоб ми знайшли формати, як послам приїжджати частіше, бути в Україні, це відчувати. Любити свою державу в Україні і... Ну ми зрозуміли один одного.
Робота в посольстві – це точно серйозна робота. Я поважаю її. Це не відпочинок. Коли ви кажете, що Україна стійка або що фронт цього року в Україні сильніше, ніж перед тим, або що українцям потрібно те або інше, ви маєте відчувати, що за цим реально стоїть. Кожен з українських послів має це відчувати, як це – фронт, як це – прифронтова чи прикордонна громада, як це – відновлення після обстрілів.
Кожен посол має відчувати, як це, коли пусті пускові у ППО, а росіяни бʼють, б’ють по нас, по наших дітях.
Треба відчувати свою країну й знати, як зараз у Херсоні, як зараз в Миколаєві, в Одесі, в Запоріжжі, в Харкові, в Дніпрі, Сумах, Чернігові, в інших наших містах і громадах.
Враховуючи все це, треба ретельніше підбирати й готувати заміни у складі посольств, а тим, хто повертається в Україну, треба пропонувати рівень посад, який дійсно відповідатиме їх внеску в спільний результат України і досвіду, який є у наших людей тут і який був набутий співробітником посольства в країні роботи. Інакше є ризик втратити для дипломатичної системи досвідчених фахівців, чого ми собі дозволити не можемо. Абсолютно.
Наступне.
Україна продовжує робити все можливе від нас, щоб у цієї війни була перспектива дипломатичного завершення. Безумовно.
Одна з ключових тез опонентів України, тих, хто довіряє не дуже надійним джерелам, – що ми в Україні начебто хочемо продовження цієї війни.
Ваше завдання – послідовно, аргументовано, надійно відкидати всі підповідні фейкові звинувачення.
Саме Україна хоче миру. Саме Україна жодного дня не хотіла цієї війни.
Саме Росія робить все можливе, щоб затягувати цю війну і якомога більше ударити по життю України.
Ми працюємо на дипломатію.
Усі лідери, які можуть допомогти, знають, що ми готові до усіх змістовних форматів. Путін не готовий. І саме в цьому проблема.
І щоб був дипломатичний шлях, потрібно, щоб не було для нього жодних перепон у жодній впливовій столиці світу.
Коли Москва не хоче, Вашингтон і Пекін можуть зробити так, щоб захотіла миру.
І ми робимо все можливе, щоб столиці Європи, на які Росія не дуже – ми знаємо з вами про це – не дуже хоче звертати увагу, були на такому рівні, коли Росія не зможе Європу ігнорувати. В цьому одне із ключових завдань нашої безпекової та політичної співпраці з нашими партнерами в Європі.
Далі.
Починається дуже особливий період в країнах-партнерах, які мають для нас вагоме значення. Період передвиборчих кампаній і таких виборів, які можуть багато змінити. Починаючи з вересня, у землях Німеччини, потім Ізраїль, Сполучені Штати Америки, у наступному році – Франція. Будуть вибори у наших друзів у державах Балтії, і в інших країнах світу.
Росія ніколи не упускає можливості втрутитись у вибори через гібридний вплив, через фінансові кроки, через дестабілізацію. Бо то є ціль. Ми всі розуміємо відповідні загрози.
Потрібно, щоб Україна могла зберегти відносини й примножити їх, незалежно від того, яким буде результат виборів. Це внутрішні питання кожної з цих країн. Україна ніколи не втручається у вибори та будь-які внутрішні справи наших партнерів. Втім, ми маємо будувати довгострокові звʼязки не тільки на рівні лідерів чи політичної верхівки, а й на рівні суспільств, громадської думки, медіа, культурної спільноти, бізнесу. Так, щоб партнери були зацікавлені у співпраці з Україною, в підтримці України за будь-якого сценарію в країнах-партнерах.
Завдання нашої української дипломатії у цей період – активна контрпропаганда, робота з громадською думкою, робота з молоддю – її роль у майбутніх виборах та політичних рішеннях буде значно більшою, ніж раніше, – також робота з усіма лідерами в суспільстві, з усіма медіа, які реально впливають.
Якщо взяти як приклад одну з держав – сусідок України, з якою зараз є виклики, скажімо так, то для більшої частини молодої аудиторії соціальні мережі – це головне, так виходить, головне джерело новин зараз. На минулих виборах в цій країні ключові медійні події виборів відбулись на платформі ютубу. Тобто де аудиторія, якщо чесно, там і вплив.
Це говорить про те, що українська позиція, наша думка, наші погляди, наші наративи, якщо можна так сказати, наші потреби повинні бути й звучати доступно в таких мережах, в подкастах, у соцмережах, у блогерів, інфлюенсерів тощо. Але при цьому – і в кожному зі звичних медіа, які впливають, традиційних медіа, які цитуються, мають політичне значення та реальну змогу зберігати увагу до України, а отже, посилювати підтримку для України та повагу до нашої громади в цій країні.
Звісно, це стосується не всіх послів. Але там, де є така проблема, потрібна ваша чітка робота для захисту українців від будь-яких проявів ксенофобії, розуміння внеску українців у спільну справу та робота із суспільною думкою, щоб було відчуття у відповідному суспільстві, що злоба псує життя всім у суспільстві, а не тій чи іншій одній спільноті.
Захист інтересів української громади, усіх прав наших людей – це ваш обов’язок. Використовуйте для цього інструменти не тільки класичної дипломатії, але й те, що має тут і зараз вплив на громадську думку. І дипломатія не може більше бути завжди тільки класичною або статичною, вона повинна постійно адаптуватися до умов, які постійно змінюються в тій чи іншій державі.
І кожен із тих, хто в політичному процесі держави вашої роботи має значення, має бути і вашим щонайменше добрим знайомим.
Іноді зустрічається таке відчуття в наших людей про Європу, що досягнення у відносинах із Європою начебто є, як сказати, чимось таким автоматичним, так. Але це – відчуття.
І начебто тільки берешся, і вже Європа дає тобі все одразу, всі необхідні рішення. «Ми з України» – тримай. Рішення, допомогу. Це не так. Це – неправда.
Треба з Європою працювати щодня, 24 на 7, нічого не упускати, отримувати контакти, допомагати Європі ставати сильнішою, щоб вони також це все відчували. Щоб Європа могла нам тут, в Україні, допомагати й щоб були рішення заради України.
Всі відчувають зараз, що є пакет 90 мільярдів євро для України на два роки. Але ми й раніше забезпечували допомогу Україні під час цієї війни 40-50 мільярдів на рік. До цього пакета. Безумовно, дуже важливого. Це були наші щоденні надзвичайні зусилля, які тепер сприймаються часто як даність. Але це – серйозний результат. Дякую всім за це. Результат роботи, відносин, контактів.
Так само зі Сполученими Штатами. Це держава, яка заслуговує на особливу повагу й увагу, яка потребує максимально плідної та щоденної роботи з Вашингтоном. Але ми памʼятаємо: Америка це не тільки Вашингтон та це не тільки Мангеттен. Треба знати настрої мідвесту, знати настрої інших штатів, бізнесу, ключових спільнот. З Америкою працює і релігійна дипломатія, і формати бізнес- та технологічних звʼязків, робота з блогерами, з медіа класичними тощо. Все для результату.
Зараз я не сказав би, що в нас, в України, є сильні або не сказав би, що є достатні відносини та результати з країнами колишнього СНД. Там треба поборотися заради України і щоб Росії не було легко воювати. Ми всі розуміємо специфіку країн і ту роль, яку Росія досі може відігравати. Але це серйозний виклик, і отже, конкретне завдання для посольств і загалом системи МЗС України. Який обрати шлях, щоб усе це реалізувати в тих країнах, із ким говорити там, як будувати зв’язки, – це ваш вибір. Але ми всі тут, у Києві, маємо точно відчувати, що ви зробили той чи інший вибір, йдете тим чи іншим шляхом, боретеся заради України, заради результату для України. Головне – щоб посольство точно не було пустим місцем. Щоб люди працювали навіть з такими складними країнами, складними відносинами. Де є такий серйозний вплив агресора.
Ідемо далі.
Нам хочеться більш сильних відносин із Японією, правда. Там відбулися суттєві зміни – політичного характеру, я маю на увазі, – і були значні очікування. Втім, результати не такі поки що значні – при всій повазі, ми вдячні японській підтримці, – але не такі значні, які могли б бути. Треба це виправляти, пропонувати, як саме й завдяки чому можна це зробити.
Це неправильно, коли на ключових безпекових майданчиках в Азії позиція та досвід України не представлені або не представлені на належному рівні. Ми всі в Україні вже звикли, що Давос – Україна є, Мюнхенська безпекова конференція не відбуваються без України, без чіткої та сильної позиції України. Але інші майданчики, які ми іноді втрачаємо. «Діалог Шангрі-Ла» в Сінгапурі, всі інші вагомі безпекові, економічні й політичні формати в Азії мають бути з Україною і на такому рівні, щоб це було справді відчутно для регіону. Дуже важливо. У нас був шанс. Ми були представлені на найвищому рівні. У нас була серйозна делегація. Пам’ятаєте, Андрію Івановичу, у Сінгапурі. Це було. Треба не забувати. Ми не можемо пропускати. Ми не можемо віддавати цей майданчик іншим країнам, навіть партнерам, які говорять про безпеку України. Ми повинні говорити про безпеку в Україні, ми повинні показувати консолідовану позицію щодо безпеки в Європі і світі. Ми одні з лідерів безпеки у світі.
Нещодавно в мене була зустріч із Президентом Республіки Корея. У нас була зустріч і ми обговорили деякі дуже важливі деталі наших відносин, наших можливостей, наших потреб. Я би дуже хотів побачити результати. Це великий був крок уперед, повірте. Все це дуже непросто.
Були хороші також кроки у нас у відносинах із Філіппінами, ви пам’ятаєте. Зараз відчувається таке трішки затишшя в цьому напрямку. І треба все нам відновлювати, все треба це виправляти.
Хороші результати досягнуті в нашій роботі на Близькому Сході, в Затоці. Багато працюють наші хлопці: Умєров, Буданов, Кислиця, Сибіга. Я вдячний нашій команді. Вони всі працюють. І ви бачите, тут працюють абсолютно різні формати, різні інституції. Не так просто забирати ініціативу в когось, хто будував все це десятиріччями. Це складна місія. Я дуже радий, що і Офіс, і урядовці тут працюють разом. Але посольства в цих напрямках мають встигати за цією роботою.
Я хочу подякувати всім, хто працює на напрямку Туреччини, постійно посилює наші відносини. Це надзвичайно важливо, надзвичайно вагомо. Багато є персонального з Президентом Ердоганом, я його вже згадував сьогодні. Я розраховую, що результатів буде більше і ще більше завдяки роботі наших команд.
Я прошу звернути особливу увагу на Сирію, звернути увагу на ці зміни, які відбуваються там. Сирія зараз, у час трансформації після режиму Асада, є справжньою, можна сказати, такою увагою, магнітом, зіркою міжнародних відносин. Україна однією з перших у світі підтримала нову Сирію. Міністр був першим, потім були ми. Потім були відповідні домовленості. Все це те треба посилювати. Ми бажаємо успіху лідеру та народу Сирії. Україна може бути частиною економічного та інфраструктурного розвитку таких країн, частиною безпекового розвитку всього цього регіону. Ми повинні бути присутніми в кожній державі, в кожній країні, яка має такий потенціал, регіональне чи міжнародне значення.
Ми маємо знайти робочий шлях відносин, які нас посилять, з Індією та потрібно шукати діалог з Китаєм. Якщо ми не хочемо, щоб Китай повністю підтримував виключно «рускіх». І якщо б він думав про майбутнє з Росією і не бачив там інших країн. Все треба будувати. Все це виклики, і дуже непрості.
Я хочу відзначити всю нашу команду, яка дала Україні результати на напрямку Європейського Союзу. Дякую вам. Я вважаю, що хороший результат. Юлія Свириденко, Тарас Качка, Олексій Соболев, Денис Шмигаль, Сергій Кислиця, Ігор Жовква, Всеволод Ченцов, Андрій Сибіга. Всі. Вибачте, якщо я когось не назвав. Але хочу вам усім подякувати. Це – серйозний виклик. І ми йдемо вперед. Дякую вам.
За цей рік ми досягли надзвичайно відчутних результатів. Це правда. Почався процес відкриття кластерів. Важливо відкрити решту – чотири переговорні кластери. Ми все це зробимо. Я впевнений абсолютно в цьому.
Повноправне членство України у Євросоюзі є нашою незмінною метою, ціллю. Кожен рівень контактів України із Євросоюзом та країнами – членами Євросоюзу повинен цю нашу мету тільки наближати. Ми розглядаємо це як безпековий пріоритет для України. І так само хочу подякувати за всі закони, які нам потрібно було прийняти, проголосувати. Парламентарі, дякую за підтримку європейського треку.
І, якщо чесно, ви ж знаєте, так само для Євросоюзу це є питанням фундаментальної безпеки. Всі це відзначають. Росія може погрожувати Євросоюзу тільки тоді, коли Україна з Євросоюзом ще не на сто відсотків. Багато лідерів це розуміють. Треба утверджувати це на всіх інших рівнях від Брюсселю до кожної європейської громади у відповідних країнах. Шукайте аргументи, розвіюйте міфи, які поширюють щодо членства України у Євросоюзі. Наша ціль зрозуміла, чітка і стовідсоткова, я впевнений у цьому. Нуаша українська безпекова вага така на сьогодні, що саме Україна здатна бути для Європи надійним гарантом фізичної безпеки. Те, що може забезпечувати наша армія, наш досвід, наші оборонні виробництва, обʼєктивно не забезпечить будь-який підпис під будь-яким формальним політичним документом. Підписи, обіцянки не здатні збити російські дрони і не забезпечують утримання лінії фронту. Європі потрібна Україна.
Для України важливі всебічні, дійсно глибокі та довгострокові відносини з кожною країною Європи поза межами Євросоюзу. Також це зрозуміло. За роки війни країни-нордики стали для нас однією з найголовніших опор. Там є як країни Євросоюзу, так і країни поза Євросоюзом. Але вони всі – наші друзі, всі – наші сильні партнери.
Я вдячний Франції, всім, хто працює із цією країною, за справді видатні відносини – і сильні, і корисні. Важливо це продовжувати на всіх рівнях.
Німеччина – дуже сильні відносини – один із найбільш сильних партнерів України, топ у підтримці нашої держави у Європі. Ми цінуємо такий рівень і маємо робити все, щоб Німеччина завжди розуміла та відчувала, завжди відчувала Україну.
Британія – незмінно сильний партнер, тепер, після зміни Прем’єр-міністра, саме від України перший візит у Британію на найвищому рівні, цю першість треба зберігати й надалі у відносинах з партнерами.
Італія попри різні політичні внутрішні виклики, шторми, можна сказати, настрої підтримує Україну, допомагає нам. Це результат всієї нашої роботи з Італією – і персональної, безумовно, і системної. Важливо, щоб так було й надалі.
Україні потрібні справді партнерські, сильні, взаємовигідні відносини з Польщею, і це правда, та всіма нашими сусідами у Євросоюзі. Кожен із них має значення, вагу, спільну долю з нами. Це незалежність і наших сусідів, наша сила й наша безпека – це їхня можливість бути вільними, якщо чесно.
І дуже важливо, що ми побудували справді гарні та предметні відносини з Молдовою. Ми цінуємо одне одного, допомагаємо одне одному. І в Євросоюз йдемо разом – пліч-о-пліч.
Швейцарія проводить політику, яку Росія навіть не очікувала. Швейцарія хоч і є нейтральною у військовому сенсі, але не залишилась нейтральною з точки зору моралі, приєдналася до європейських санкцій проти Росії.
Ми маємо продовжувати максимально активний та продуктивний розвиток відносин із Канадою. Ми вийшли на найвищий рівень, на мій погляд. Дійсно Україна й Канада завжди були поєднані дуже відчутно з політичної, соціальної, культурної точок зору, враховуючи українську громаду, велику нашу громаду в Канаді. Зараз ми додали до цього один із найбільш сильних безпекових компонентів – якщо порівнювати з іншими країнами. Це треба розширювати. І ми це готуємо.
Україна збільшує зв’язки та роботу з Латинською Америкою. Регіон, у якому позиції Москви були сильними довгий час. До сих пір, якщо чесно. Зараз Латинська Америка змінюється. Це важливі наші дипломатичні кроки. Треба, щоб там чули Київ. І український досвід, зокрема з добровольцями з Латинської Америки, якщо чесно, підтверджує, що наші люди багато в чому однаково сприймають ціннісно свободу й чесноти хоробрості та гідності. В кожній країні Латинської Америки нам потрібна сильна присутність. І це довгострокове завдання.
Я розраховую на те, що МЗС України разом із командою Офісу представить нову стратегію відносин України та країн Африки. Потрібен чіткий і продуманий підхід – не поверховий. По кожній країні, яка може бути у значно більших, ніж тих відносинах, які сьогодні є у нас, з Україною. З окремою увагою до Північної Африки, окремою – до Сахелю, окремою – до східної частини континенту, до країн у центрі Африки, на півдні. Десь ми можемо бути донором безпеки, – це нормально, це на майбутнє, це важливі кроки, десь – займатись інфраструктурою, десь великий дефіцит продовольчої безпеки, ви це знаєте, шановні посли, а отже, і України, і наших спроможностей. Наші посольства, які були відкриті в африканських країнах, не повинні залишатися просто формальністю. Дуже прошу. Потрібне наповнення і новим представництвам, і тим, що працюють уже протягом років. І не тільки кадрове, але й наповнення свіжими підходами до такої роботи.
Наступне.
Уже сформована система серйозних форматів воєнної та безпекової взаємодії з країнами Європи, Сполученими Штатами Америки, Канадою та іншими державами, що здатні бути з нами. І також – зі структурами НАТО. Ми не повинні забувати про НАТО.
Ми маємо чітко розуміти: якщо на саміті НАТО звучить зобов’язання у 70 мільярдів підтримки, то саме така підтримка має бути практично реалізована. Якщо у форматі Контактної групи «Рамштайн» звучить оголошення конкретного внеску на підтримку – цей внесок має бути реалізований максимально оперативно.
Ви маєте підтримувати все, що допомагає нашій розвідці, спеціальним службам.
Якщо ви бачите, що десь у країнах-партнерах є запит на додаткову інформацію, на додаткове сприяння саме з військової точки зору, якщо ви відчуваєте, що потрібно більше військових та спеціальних брифінгів для урядів чи парламентів у країнах-партнерах, якщо ми відчуваємо, що наші військові, спецслужбовці повинні давати прямі офрек-брифінги конгресменам, сенаторам США, від яких залежить підтримка, які іноді живуть трішки в іншому інформаційному полі, – ми повинні збільшити це. Інтенсивність цих контактів від людей з поля бою – це дуже важливо. Дуже важливо. Прошу це збільшити, звернути на це вашу увагу.
Я хочу подякувати спікеру Руслану Стефанчуку та усім у команді українського парламенту, хто розвиває міжпарламентський діалог і парламентську дипломатію. Це багато в чому допомагає. Прошу вас і надалі підтримувати цю роботу. Дійсно, багато є досягнень. Відзначу нові зв’язки нашого українського парламенту з Парламентською асамблеєю франкомовних країн. Налагодження йде зв’язків з парламентами й парламентськими об’єднаннями англомовних країн, парламентами португальської, іспанської й тюркської мовних спільнот. Це доповнює, безумовно, роботу у форматах парламентських асамблей Ради Європи, ОБСЄ, НАТО, де традиційно ми, українці, активні. Ми про це вже говорили. Хороша ідея – створення постійного представництва українського парламенту у Європарламенті – варто зробити це. Вдячні за розвиток і роботу парламентського виміру Кримської платформи. Ми не забуваємо про Крим, я хочу, щоб ви це знали. Не забуваємо, не прощаємо. Не забудемо. І тому є Кримська платформа. І тому кожного року ми це проводимо на рівні лідерів, а також парламентський вимір. Я хочу, щоб ви це пам’ятали.
Всі платформи наші – від Кримської платформи до NB8, від саміту Південно-Східної Європи до Коаліції охочих, від партнерства JEF до нової Карпатської інтеграційної ініціативи заради відносин із нашими сусідами у Євросоюзі, від Саміту перших леді та джентльменів до ініціативи Bring Kids Back UA – усі ці формати важливі, усі вони додають Україні й обовʼязково посилюють. Коли ініціатива в нас, коли ініціатива за Україною, то й підтримка буде в нас, і Росія не виграє і не переграє нас. Мир потрібен, безумовно, Україні, безпека потрібна, гарантування наших інтересів потрібне. І кожна ініціатива, усі звʼязки, усі результати – це конкретний внесок у досягнення фундаментальної мети. Тому ми завжди звертаємо таку увагу на рівень представництва на всіх майданчиках, на рівень відгуків про заходи, які організовує Україна, на те, щоб кожен візит лідерів в Україну не був пустим і щоб ми не пропускали вагомі для партнерів політичні приводи, і на те, щоб кожна домовленість реально виконувалась.
Я прошу МЗС України разом із командою Офісу провести аудит роботи наших коаліцій, які були створені на підтримку України за час цієї війни, а також усіх інших форматів нашої багатосторонньої та двосторонньої взаємодії з партнерами.
Якщо створена Коаліція укриттів – це була ініціатива наших партнерів, які, ви пам’ятаєте, хотіли допомагати Україні гуманітарно, безпеково, не тільки зброєю, – якщо вона створена, то це означає, що українці мають бачити конкретний результат, на мій погляд, такої роботи. Конкретні внески, конкретні швидкі рішення, конкретні проєкти. І, чесно, бачити конкретні будівництва. І це відповідальність усіх, але, безумовно, послів, тому що ви є контактерами, хто є в цій коаліції, в тій чи іншій. Зараз я говорю про Коаліцію укриттів.
Якщо Україна інвестує зусилля в створення відповідних інституцій, як Трибунал щодо злочину агресії Росії проти України, то ця тематика повинна бути актуальною постійно, не може зникати з радарів суспільної уваги на місяці. Не може, ми не маємо права. Зрозуміло, що ми зацікавлені більше всіх, але, тим не менше, всіх треба залучати і це для нас дуже важливо. Не забувати, не пробачати. Все фіксувати, працювати. Якщо ми зробили таку ініціативу, це серйозний історичний виклик. І йдіть, будь ласка, цією ініціативою. Люди мають бачити конкретний рух до справедливості.
Якщо ми бачимо, що Росія, на жаль, відновлює позиції у міжнародних, наприклад, спортивних організаціях, не зупиняючи війну та вбивства, то це означає, що напрямок не отримує достатньої уваги передусім від нас, від українських спортивних інституцій, від Національного олімпійського комітету, від наших послів, від урядовців, від системи МЗС України, від усіх нас. Ми забудемо – їм пробачать. Я впевнений у цьому.
Важливо всім зосередитися максимально й дати більше результатів у санкціях проти Росії. Кожен бачить, зокрема, балістичну загрозу, про яку сьогодні ми неодноразово вже говорили, – з боку Росії, ця загроза збільшується. Водночас російські підприємства, які виробляють балістику, досі не перебувають під глобальними жорсткими санкціями всього світу. Деякі ключові російські підприємства, що виробляють балістику, не під санкціями досі Америки, Британії, Японії, Швейцарії, інших юрисдикцій. Із 17 ключових російських, уявіть собі, підприємств, які задіяні у виробництві балістичних ракет, більшість, можуть користуватися санкційними прогалинами в юрисдикціях тих чи інших партнерів. Треба більше координаційної роботи, щоденного контакту з партнерами заради санкцій, більше синхронізації санкцій.
Треба значно посилити санкції проти всіх фізичних та юридичних суб’єктів у світі, закупівельних мереж, фінансових інституцій, які допомагають Росії купувати та переправляти в Росію критичні компоненти для виробництва зброї. Ця зброя – проти нас. Більшість таких компонентів – із західних країн. Те саме стосується і північнокорейських ракет, які постачаються в Росію. Їх неможливо було б виробити без постачання критичних компонентів з інших країн, партнерських, до речі. І це свіжі постачання в Північну Корею, свіжі, схожими методами, як і в Росію, а не старі запаси.
Якщо одних тільки санкцій недостатньо, треба тиснути іншими юридичними, формальними та неформальними, часто навіть публічними методами. Кожен банк, який задіяний у російських схемах, кожен фінансовий агент, який працює на Росію і на війну, усі транзитні канали повинні відчути, що в них проблеми. Треба їм робити проблеми.
Я розраховую на те, що МЗС України та загалом уряд, команда Офісу, РНБО, СБУ із залученням Офісу Генерального прокурора та Національного банку України, разом із відповідними посольствами забезпечать новий та відчутно більш сильний етап у роботі щодо санкцій проти Росії. Вже ви багато зробили, я вам вдячний. Багато робиться, щоб ускладнити існування російському тіньовому флоту. І тут є вагомий результат. Вже є суттєві результати в блокуванні російських осіб, які працюють на цю війну чи пропагують її. Вдячний МЗС за це. Зараз треба, не забуваючи всього іншого, зосередитись на тому, що Путін вважає своєю фінальною ставкою, а саме – на його балістиці та всіх видах російських дронів, всіх російських виробництвах, а отже, на відповідних виробниках, фінансистах, постачальниках.
Економічна дипломатія – це не факультатив і не щось другорядне. Інвестиції в Україну, співпраця, і особливо у сфері оборони й мілтеку, але також – в енергетиці, у відбудові, агро- та в інших сферах, – це завдання фактично кожного посла. І посли мають і наші українські компанії зустрічати в країнах своєї роботи та максимально їм сприяти. Так і компанії з країн вашої роботи мають точно знати, що контакт номер один для них – це саме посольство, не хтось інший, та що всі в посольстві будуть їм допомагати.
Я прошу вас підтримувати всі формати української м’якої дипломатії. Усі зв’язки між університетами, культурними інституціями, робота в громадах зараз, збереження та відновлення культурної спадщини, розвиток ветеранської взаємодії і підтримка роботи в Україні та в країнах-партнерах усіх програм для лікування і реабілітації наших людей після поранень, важких поранень, – це завдання, які потребують великої уваги, але які дають завжди найдовшу повагу і симпатію до України. Найміцніші – емоційні зв’язки, емоційні враження.
Завдяки роботі першої леді, її команди до Глобальної коаліції українських студій приєднався вже 101 університет, – я дякую усім посольствам, дякую МЗС за підтримку, – із 27 країн. Станом на серпень є вже 125 україномовних аудіогідів у 60 країнах. Проєкт української книжової полички успішно реалізовано вже більш ніж у 70 країнах, і в рамках цього проєкту функціонує вже понад 390 поличок – це більш ніж сто тисяч книг українською. Кожен такий проєкт дає більше розуміння України.
Наші партнери мають бачити, хто ми такі, хто такі українці, яка це культура, який це народ, що може ось так захищати себе, захищати свою землю, свою незалежність, свою Європу. Візити в Україну часто дуже багато, дійсно дуже багато змінюють. Люди, які ставилися до України упереджено, можуть змінити думку, можуть переключитись з Росії на Україну, і це дуже важливо. П’ятий рік війни. Це дуже важливо. Кожен такий здобуток працює на нашу державу.
Шановні присутні!
Шановні наші представники у світі!
Інтерес до України та Українського народу зараз надзвичайно високий. Нам усім варто берегти й примножувати цей інтерес. Бо це – основа підтримки.
По кожному з нас у світі складають враження про нашу державу, складають враження і розуміють все про наші цілі.
І йдеться не тільки про посадовців, безумовно. Бути українцем у час такої війни – це вже доволі відповідально, бо ти бережеш країну. Кожен, хто не відвернувся від того, що Україну й незалежність треба захищати.
А є ті, для кого дипломатія – це свідомий вибір, життєвий шлях, професія. І це справді подвійна відповідальність.
На політичному рівні Україна має залишатися на порядку денному в світі, через свої ініціативи повинна завжди брати тільки лідерство.
Усі впливові міжнародні організації, партнерства, всі форуми, саміти й формати – український пріоритет, якщо це дає зброю для нашого захисту, дає нам фінанси для нашої стійкості дає нам можливість тиснути на агресора.
Партнерства потрібні в різних географіях та на різному рівні. Вас повинні знати особисто, і в кабінеті лідера країни вашої роботи, і в профспілках, і в громадах, і в бізнесі. Всюди.
Безперебійне постачання зброї – це дипломатія. Кожен новий бойовий літак для України, кожен постріл для наших підрозділів на фронті, кожна ракета для нашої ППО – це ви, це дипломатія.
Робота, щоб підштовхнути Росію до перемовин та організовувати зустріч лідерів, – це дипломатія. Фінансова та гуманітарна підтримка для України – це дипломатія.
Енергозабезпечення, інфраструктура, шкільне та медичне обладнання, питна вода – це все, чим сьогодні також опікуються наші дипломати.
На дипломатію зараз працюють усі ми: Президент, уряд і парламент, наші команди, дуже часто – наші журналісти, український бізнес, громадський сектор. Українські воїни, безумовно, чия сила дозволяє Україні бути. Але, звісно, складова професійної, системної, кар’єрної дипломатії є важливою та незамінною.
Будь ласка, робіть нашу дипломатію незмінною, результативною, переможною.
Дякую вам за вашу службу!
Слава Україні!
