Президент:

Адміністрація:

Президент:

Адміністрація:

Президент України

Промови

Православна громада України – одна з найбільших у світі, і вона не може бути додатком до когось. Їй належить стати зіркою у «сузір`ї незалежних і рівних національних Церков», яким, за словами Його Всесвятості, є Вселенська Православна Церква. Мільйони українців прагнуть і очікують якнайшвидшого визнання автокефалії Православної Церкви в Україні – великої за кількістю вірних, але рівної до інших помісних православних церков.

Десятки тисяч вірних Української Греко-Католицької Церкви щороку прямують до Зарваниці. Прямують день, два, тиждень, пішки, під дощем для того, щоб об’єднатися тут у спільній молитві. Зарваниця – одне із найвідоміших святих місць в Європи, в світі, яке в братолюбному дусі християнської єдності  відкрите для вірних інших церков.

Страшні сторінки минулого не повинні бути визначальними для сьогодення і точно не повинні бути визначальними для нашого спільного європейського майбутнього. Добросусідські зв’язки українців і поляків по обидва береги Бугу нехай стають нерукотворним пам’ятником жертвам тієї трагедії – і запорукою того, щоб братовбивство ніколи більше не буде в нашій спільній історії.

Церква має бути відділена від держави, але в першу чергу – від сусідньої держави, країни-агресора, якій ми не маємо дати права працювати п’ятою колоною, бо це наша з вами відповідальність за Україну, яку ми любимо понад усе. Я абсолютно переконаний, що з нами воля Божа, з нами допомога Божа. І з нашою боротьбою, з нашою спільною молитвою український народ має отримати Томос від Вселенського Патріарха і дуже відповідально створити те, чого ми були позбавлені більше трьохсот років.

Безумовно я абсолютно чітко розумію, що перед нами – все ще безліч проблем, які належить вирішити. І чимало викликів, на які ми лише «намацуємо» відповіді. Але найважче у нас точно позаду. Україна сьогодні у незрівнянно кращому стані, ніж була чотири роки тому. Варто лише згадати і порівняти.

Нині ми відзначаємо восьмидесяті роковини масових політичних репресій тридцять сьомого – тридцять восьмого років. Через незбагненно великі масштаби, які точно встановити неможливо й дотепер, цей злочин комуністичного тоталітарного режиму називають Великим терором. В Україні цей злочин став логічним продовженням Голодомору. Голодом вбивали українських селян. Чекістсько-енкаведешними кулями – політичну, культурну, наукову еліту. Ми, українці, солідарні з усіма народами, які постраждали від злочинів тоталітарних режимів. Ми налаштовані на співпрацю у подоланні наслідків тоталітаризму.

Україною задіяні усі політико-правові дипломатичні механізми, щоб повернути Крим. Ми продовжимо працювати і над якнайскорішим поверненням в Україну усіх українських заручників з окупованих Донбасу та Криму… І політичних в’язнів, які утримуються на території окупованого Криму, в російських тюрмах на території Російської Федерації. Крим, Севастополь, Донеччина та Луганщина – це Україна!

Упродовж історії українці зі зброєю в руках боронили свою землю від ворожих зазіхань. Нерозривним є зв’язок поколінь захисників України. Цими днями ми за традицією вшановуємо пам’ять оборонців України, які боролися і перемагали на різних землях і континентах під час Другої світової війни.