Шановний пане Голово Верховної Ради.
Шановна Юліє Анатоліївно, пані Прем'єр-міністр.
Шановні наші міністри, присутні гості, голови, представники парламентів наших друзів – європейських держав, НАТО, ОБСЄ, голови делегацій.
Пані та панове.
Щойно ми з вами побачили, на мій погляд, дуже важливе відео, багато важких, страшних кадрів, промовистих і багатозначних. Бо це не лише зафіксовані докази звірства, яке вчинив Путін, його армія в Україні, не лише портрет і сутність сьогоднішньої Росії, не лише застереження для Європи.
Це певна оцінка всьому цивілізованому світу, міжнародним інституціям і праву, всім, хто каже про захист спільних цінностей. Ця оцінка не тільки в побаченому нами, а й насамперед у тому, чого в цьому відео, на жаль, не вистачає. В тому, чого бракує на п'ятий рік повномасштабної агресії, після масових убивств, викрадень, катувань, зґвалтувань – після всього, що накоїла Росія в Україні з людьми.
Не вистачає кадрів того, як воєнні злочинці опиняються на лаві підсудних, як кожному вбивці зачитують вирок, як усі нелюди отримують невідворотне покарання за скоєне. Треба зробити все, аби ці речі не залишилися тільки в наших заявах, у нашій уяві, не лише в сльозах наших людей, не тільки в емоціях і на папері. Інакше поняття «справедливість» буде знецінено. Лише захистивши правду й відновивши справедливість, світ матиме шанс на мирне майбутнє.
Те майбутнє, де не повториться зло, скоєне Росією чотири роки тому в Бучі – і не тільки в Бучі, а на Київщині, в усій Україні – не повториться ні тут, ні в Ризі, Вільнюсі, Таллінні або у Варшаві, власне, ніде у Європі, ніде у світі. Це дуже важливо. Росія не хоче зупиняти війну, допоки має дві речі.
Перша – нафта, яка дає їм кошти на вбивство. Друга – безкарність, яка дає їм сигнал: можна продовжувати в тому ж дусі. Мир, безумовно, настане, коли Путін буде позбавлений обох цих речей.
Зараз Україна робить це за допомогою власних можливостей, власних дипстрайків, а світ може й має робити це через санкції. Відновити силу права, обмежити право сили. Кожній країні Європи потрібні правові механізми, які дозволять зупиняти Росію.
Зупиняти танкери, конфісковувати російську нафту, зупиняти російських лакеїв і прислужників у світі – і в Європі вони є, – зупиняти спецоперації Кремля на континенті. Пам'ять про Бучу потребує не лише співчуття – вона вимагає рішень. Пам'ять про Бучу вимагає дій. Якнайшвидший старт Спеціального трибуналу, Міжнародної компенсаційної комісії для України, повернення викрадених Росією дітей, неможливість забуття і пробачення агресора, неможливість ситуації, коли покаяння замінить покарання. Невідворотність наслідків для всіх російських злочинців у майбутньому, коли всі, хто скоїв лихо і в Бучі, і по всій Україні, будуть отримувати вироки, а не шенгенські візи чи політичний прихисток. Інакше і в Україні, і будь-де у Європі завжди існуватиме ризик нової агресії, нового вторгнення, нової Бучі.
Всі ми у Європі маємо право жити без страху. Це право має бути реалізоване. Буча пережила 33 дні російської окупації. Терор, тортури, 33 дні тотального зла, понад 600 убитих українців та українок. Росія називала все це постановкою. Росія робить так завжди, і, власне, будь-яке зло робить так завжди. Відбілює власні звірства, називає це брехнею, провокацією, робить винною жертву. Виправдовує своє зло якоюсь високою начебто метою. Ви знаєте, дуже часто кадри з Бучі порівнюють зі страшними картинами Другої світової війни, але є велика відмінність. І зараз вона не на користь сучасних лідерів світу, бо нацизм за свої злочини отримав покарання, а не часткове послаблення санкцій.
На мій погляд, жодна криза чи дестабілізація у світі не може бути виправданням цьому. Ми не маємо забувати або обнулити все, що пережила Україна за цей страшний час, катастрофу кожного нашого міста й села, у яке Росія принесла свою війну та смерть. Буча, Ірпінь, Бородянка, Маріуполь, Ягідне, Авдіївка, Оленівка, Вугледар, Часів Яр та багато інших. Від моменту першого саміту до сьогодні цей список, на жаль, збільшився. Це означає одне: нам потрібно набагато більше рішучості, набагато більше тиску на Путіна й Росію, набагато більше реальних справ і кроків, які наближають перемогу миру та справедливості.
Дорогі друзі.
Я хочу подякувати всім вам. У нас сьогодні 23 делегації. Ми дуже вам вдячні за вашу підтримку, вдячні за те, що ви сьогодні з Українським народом – саме тут, де важливо, де боляче.
За те, що не даєте світові втратити фокус довкола України, забути про війну, яку Росія розв'язала в серці Європи. За те, що знаєте самі й нагадуєте іншим: Буча – це не лише злочин Росії, скоєний в Україні. Це трагедія, що може статися в будь-якій іншій європейській країні, якщо наша єдність буде недостатньою, якщо наша рішучість буде недостатньою, якщо недостатньою буде відповідальність Росії за все, що вона зробила. Я впевнений, ми можемо й точно маємо перемогти апатію та скепсис, який сьогодні викликає поняття міжнародного права у багатьох людей на Землі.
Ми ще можемо й точно маємо повернути силу цінностям людського життя, свободи, правди, дуже важливо – справедливості. Тільки це забезпечить достойний і довгий мир в Україні. В Україні, а значить, мир у Європі, у нашому з вами домі. Дякую вам за підтримку, за цей саміт, за вашу тут присутність.
Слава Україні!
