Андрію, шановний міністре!
Шановні друзі, міністри!
Високоповажні гості!
Пані та панове!
Дякую за те, що приїхали. Дякую за вашу підтримку. Ми вдячні вашим народам і вашим урядам. Дякуємо за те, що ви з нами від самого початку повномасштабної війни. Дякуємо за те, що Європа тут, в Україні, у такий надзвичайно важливий час.
Сьогодні ми згадуємо, як чотири роки тому російську армію змусили відступити від Києва. Ми звільнили Київську область, і весь світ побачив, що російська армія принесла нам, Україні, – що й чому. І що вона могла б принести іншим країнам, між нами кажучи. І в ту мить усе, що Росія говорила про себе, розвалилося для сотень мільйонів людей по всьому світу. Люди побачили, що Україна бореться проти жорстокого й абсолютно неадекватного агресора, антиєвропейської сили – Росії, яка відкидає все, чого Європа навчилася й що змінила у XX столітті. І що Росія розпочала цю війну не лише проти нас, не лише проти України, а й проти прогресу в галузі прав людини, проти моралі та мирного життя, що настало після Другої світової війни. Після Бучі, після Ягідного, під час боїв за Харків, наш Маріуполь та Чорне море світ побачив, що таке Україна й за що борються українці. Європа впізнала себе в нас – у нашому народі, у нашому опорі, у нашому болі від цієї війни та в нашій рішучості захищати свою незалежність. У боротьбі України за життя та за право обирати своє майбутнє відгукнулися національні мрії багатьох європейських народів – народів, які колись боролися за власну свободу. Історія самої Європи знайшла своє відображення тут, в Україні. Ми згадували «Диво на Віслі» та «Празьку весну». Ми говорили про боротьбу Фінляндії за незалежність і жорстоке придушення свободи Угорщини радянськими танками. Ми згадували нацистський бліц проти Великої Британії та бомбардування Роттердама. Це була не просто історія. Вона нагадала нам, що європейський спосіб життя – це не якийсь подарунок. І що слабкість і неспроможність вчасно зупинити ворогів можуть призвести до жахливих наслідків. І зараз нам також потрібно діяти вчасно, і діяти, звісно, рішуче та захищати людей.
Дорогі друзі!
Нещодавно я відвідав країни Близького Сходу та регіону Затоки, і скрізь нашу пропозицію допомогти в захисті життів зустрічали з повагою та вдячністю. Ми діємо вчасно. Ми також бачимо, що багато іранців у всьому світі поважають Україну та вдячні нам за те, що ми не мовчали про їхній біль і їхнє прагнення покласти край диктатурі й жити вільно. І, звісно, ми всі маємо діяти, щоб допомогти їм. Ми відчуваємо, що попри всю дезінформацію американські серця не збайдужіли – вони підтримують тих, хто бореться за свободу, і підтримують нас у нашій обороні від російської агресії. Це дуже важливо.
Після всього, що сталося, Росія однозначно не друг – навіть для тих, із ким вона досі підтримує відносини. І коли дехто все ще намагається торгувати з Росією, все ще хоче її нафту та гроші або каже, що після цієї війни буде дуже важко домогтися справедливості, ми вважаємо це недалекоглядним і загрозою повторення минулих помилок. Росія не має виграти цю війну – жодним чином. Вона не має отримати жодної винагороди від цієї війни. І вона не має випередити нас у нових технологіях, які з’явилися внаслідок цієї війни. Це надзвичайно важливо.
Майбутнє Європи безпосередньо залежить від того, як закінчиться ця війна. І ви бачите, наскільки тісно пов’язана війна Росії проти України з тим, що відбувається на Близькому Сході та в регіоні Затоки. Ситуація в Ормузькій протоці дуже нагадує ситуацію в Чорному морі, коли Росія заблокувала наші перевезення, як ви пам’ятаєте, у 2022 році. Так. Іранські дрони й ракети б'ють по сусідніх країнах так само, як російські дрони й балістика б'ють по Україні. Сучасна війна неможлива без дронів, і більшість ударів на фронті в Україні виконується різними типами дронів. Ми також бачимо ознаки того, що іранський режим може готуватися до наземних операцій із використанням FPV-дронів. Також важливо зазначити, що Росія інвестує в затягування конфліктів на Близькому Сході. Війни там полегшують розпалювання цієї війни тут. Саме так було після атаки ХАМАСу на Ізраїль. Те саме і з війною, яку веде іранський режим, намагаючись зберегти своє існування. Після цієї війни ситуація там не має стати гіршою, ніж була раніше, і це головне. І тут, у Європі, так само: не можна, щоб Росія здобула позиції, які вона могла б вважати кращими, ніж раніше, – ні в питанні території, ні в технологіях, ні в політиці. Це надзвичайно важливо для миру та Європи. Саме тому, коли тривають переговори щодо завершення цієї війни, ми завжди робимо все, щоб Європа була присутня і щоб інтереси Європи були враховані. Україна це робить. Безумовно. І таким чином Україна зміцнює Європу. І я вдячний усім, хто це розуміє і підтримує нашу дипломатію. І ми робимо все, щоб завершити цю війну дипломатичним шляхом. Звісно. Це необхідно. Водночас Росія не демонструє жодного наміру укласти надійну угоду, але значною мірою все залежить від тиску. І я сподіваюся, що Сполучені Штати залишатимуться рішучими та допоможуть залучити Росію до тристоронньої зустрічі й тиснутимуть на неї, щоб вона пішла на мир.
Я говорив це вчора й повторюю сьогодні: ми запропонували припинення вогню на час Великодніх свят. Ми сподіваємося, що Сполучені Штати підтримають цю пропозицію. І ми чекаємо на відповідь Росії. Завтра я спілкуватимуся з американською командою, зокрема, і щодо цього питання. Сподіваємося на результати. Результати потрібні всім.
Шановні пані й панове!
Символічно, що зараз, згадуючи Бучу, ми запитуємо: якими будуть війна та загрози завтра для Європи, для всіх нас? Не можна, щоб вороги Європи відповіли на це питання замість нас або раніше за нас. Це дуже серйозно.
Якщо в нас є такі програми, як SAFE, ми маємо зробити їх справді сучасними та ефективними. Європа має виробляти не лише те, що вміє, а й те, що справді працює в сучасній війні, що випробувано в сучасній війні. І країни, які вже працюють над спільним виробництвом із нами, це розуміють. Україна має цей досвід. Зараз, коли наші експертні команди працюють на Близькому Сході та в регіоні Затоки, ми бачимо, що наш досвід у захисті життя та критичної інфраструктури є багато в чому унікальним. І я кажу це не лише з гордості. Йдеться про безпеку. Досвід України в обороні – це реальна гарантія безпеки для Європи. Тому я пропоную, щоб ми працювали разом над модернізацією нашої оборони. Ми розпочали співпрацю із Саудівською Аравією, Еміратами, Катаром, Кувейтом, Йорданією. Також маємо сигнали від Бахрейну. Вони зацікавлені в нашому досвіді протидії дронам і побудови ешелонованої системної оборони від сучасних загроз. І я впевнений, що це також потрібно Європі. Ми вже розпочали роботу з деякими європейськими країнами – дякую нашим партнерам. І я дякую їм за своєчасні дії. Але це потрібно всій Європі. Я впевнений у цьому.
Я дякую всім, хто залучений до програми PURL та інших ініціатив, що захищають наше небо. Дрони, крилаті ракети, балістичні загрози – усе має отримувати чітку відповідь. У короткостроковій перспективі нам потрібне фінансування для цього. Але в довгостроковій перспективі Європа має бути здатною самостійно виробляти всі типи ракет і оборонних систем. Безумовно. Європа не повинна залежати від інших і має бути готовою допомагати тим, хто допомагає нам.
Далі.
Європейські рішення не повинні ставитися під сумнів чи губитися в хаосі. Якщо Європа ухвалює рішення, воно має бути виконане. Коли Європа вирішила надати Україні програму підтримки на 90 мільярдів євро за рахунок російських активів, це не має блокуватися. Адже йдеться про силу Європи – силу її слова та її здатність діяти. Якщо спільні рішення так легко блокуються в такі критичні часи, то що це говорить про все інше? Ми маємо зміцнювати довіру до Європи, а не послаблювати її. І, до речі, окрім довіри до Європи, це базове питання безпеки. Ми вже маємо готуватися до наступної зими. У нас є план, але через те, що пакет підтримки на 90 мільярдів досі заблокований, ми не можемо використати 5 мільярдів, запланованих на захист і відновлення, щоб підготуватися – незалежно від того, якою буде ця зима. Йдеться про життя людей. До речі, ми вже втратили один місяць – березень. Ми мали почати це ще в березні, але дехто заблокував ці кошти. Поки блокування триває, загроза зберігається. І це відбувається тому, що одна людина у Європі виступає проти всієї Європи просто, щоб догодити Москві. І всі вже бачать докази: це не що інше, як домовленість із Москвою.
Далі.
Я вдячний усім країнам, які вже працюють проти російської нафти. Російська нафта живить цю війну. Без нафтових доходів Росія не може воювати. Тому ми маємо й надалі блокувати всі російські та пов’язані з ними танкери. Європейське законодавство має гарантувати, що європейські моря не фінансують цю війну. І те саме стосується санкцій. Їх потрібно посилювати, і ми все ще очікуємо на новий пакет санкцій Європейського Союзу.
І ще одне.
Коли країни Близького Сходу та регіону Затоки звертаються до України по підтримку, вони сприймають Україну як частину Європи. Вони бачать це як співпрацю з Європою. Там ніхто не сумнівається, що Україна – це Європа. Внесок України в глобальну стабільність вважають внеском Європи – всі у світі. То чому ж у деяких ключових питаннях Україна досі не має повноправного статусу як частина Європи? Членство України у Євросоюзі – це гарантія безпеки для нас і для Європи. Наш потенціал – людський, технологічний, військовий – це потенціал Європи. Росія це розуміє, іноді навіть краще, ніж дехто у Європі. Саме тому Росія робить усе, щоб завадити вступу України до Євросоюзу. І саме тому ми робимо все, щоб цього досягти. І я дякую тим у Європі, хто нас підтримує. Зараз Україна готова до відкриття кластерів і продовження переговорів про вступ. Зупинити спроби Росії можна лише через визначення чіткої дати вступу України. Чітка дата – це гарантія того, що Росія програє, а ми досягнемо успіху. Будь ласка, давайте це зробимо. Будь ласка, не гаймо часу. Будь ласка, продовжуйте підтримувати Україну та європейський спосіб життя. Дуже дякую вам за те, що ви тут.
Слава Україні!