Слава Україні!
Шановні присутні, шановні наші гості, українські парламентарі, шановні наші урядовці, духовенство України!
Шановні наші воїни!
Гості нашої держави, пане гендиректоре ЮНЕСКО, генсекретарю Всесвітньої туристичної організації ООН, представники Швейцарії та Вірменії, урядовців наших партнерів, представники дипкорпусу!
Уся команда нашої української національної святині – Києво-Печерської Лаври, кожен і кожна, хто працює тут, щоб Лавра була, і була й надалі справжнім осередком нашої сили, духовної сили України, Українського народу, нашої духовної незалежності, одним з історичних і культурних джерел нашої української державності. Сьогодні свято. Сьогодні ми відзначаємо 975 років Лаврі – дуже символічно. А дійсно – майже тисячоліття. Більше, ніж історія окремих людей, сімей, родів. Але все ж таки менше, ніж усе те, що нас із вами об’єднує – об’єднує у спільноту, об’єднує в націю, об’єднує в державу. Об’єднує в Україну.
Тут, у Лаврі, і в інших таких наших місцях, у таких наших національних святинях відчуваєш себе частиною значно більшого, дійсно більшого й довшого, ніж твоя особиста історія, твої особисті переживання та особиста пам’ять. Коли рятували нашу Лавру від пожежі після удару російських «шахедів», ми всі з вами відчували, що саме рятується та що саме тут під загрозою. Це було не просто про будівлі та стіни. Це було про те, що дозволяє всім нам відчувати, що це теж – наш дім, і що дозволяє нам бути впевненими, що й через віки після нас українці теж будуть відчувати тут рівно те саме, що й ми, відчувати, що це частина їхнього дому. Частина України, частина Українського народу – його духу, його культури державності. Його, а не когось іншого. І коли ми заходимо в Софію Київську… Або коли бачимо святі церкви нашого Чернігова… Або коли заходимо в собор Святого Юра у Львові… Або коли ми в нашому Закарпатті – у Горянську ротонду… Або коли буваємо на Тарасовій горі, в Чигирині, в Суботові, в Холодному Яру… Або коли ми обіцяємо відновити садибу Сковороди на Харківщині, яку росіяни спалили… І коли ми домовляємося за ракети для ППО для захисту нашої Одеси… Ми відчуваємо з вами одне – що це все не про когось іншого й не про окремі об’єкти, не про крапки на мапі. Це про нас із вами. Про нашу прекрасну державу. Про Україну. Про наше життя. Буквально про все те, що є частиною нас. Нам усім буває легко впізнавати своїх, коли ми бачимо синьо-жовті кольори. І так само тут, коли відчуваємо захоплення цією красою, споглядають велич нашої історії чи коли люди просто стоять тут у молитві в нашій святині, ми можемо бути абсолютно впевнені, що людина поруч відчуває щось прекрасне й щось подібне, а може, і буквально те саме, що й ти. Цінності, які нас усіх об’єднують. Дух, який стоїть цими стінами. Ми повинні берегти кожну – впевнений у цьому – кожну таку нашу національну святиню. І тим більше – берегти зараз, коли до викликів плину часу додалися ще й виклики абсолютно безбожної, тупої російської війни проти України, наших людей і проти всіх місць нашої культури, нашої історії, нашої пам’яті – проти всіх місць людяності. Треба бути абсолютно нікчемними й абсолютно глупими, щоб ударити по Лаврі, але Росія це зробила. І за час цієї війни, коли російські удари пошкодили Лавру, пошкодили Софію, спалили сотні церков по Україні, пошкодили навіть Бабин Яр тут, у Києві, і Дробицький Яр на нашій Харківщині, зруйнували десятки молитовних будинків, музеїв, музейних колекцій – місць нашої культури, місць нашого духу – це все підкреслює, як важливо, щоб ми зосередилися на збереженні української спадщини, нашого народу, нашого життя та залучали ще більше світової уваги до того, чим є ця війна, проти чого її веде Росія та що саме захищають українці. Сьогодні тут із нами – представники ЮНЕСКО, наших партнерів у світі, тут представники країн, які працюють з нами, з Україною. Я хочу подякувати всім, що ви з нами й ви шануєте нашу державність, шануєте наш дух, шануєте Україну. Але треба зробити значно більше, щоб цю війну зупинити, щоб цю красу захистити й щоб в історії наших українських святинь було продовження. Було майбутнє. Було життя.
Сьогодні я підписав указ про заходи на рівні нашої держави, щоб захистити українські національні святині. До Дня Незалежності України буде підготовлений закон про наші українські національні святині – ми говорили про це з Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком. І я прошу парламент підтримати відповідний закон, щоб визначити чітко, що є нашими святинями та які кроки потрібні для захисту наших святинь на всій території нашої держави. І щоб цей статус, статус національних святинь України, який буде закріплений законом, дав більше можливостей командам наших святинь, усім, хто працює для захисту української спадщини, щоб це було посиленням для них – і в умовах праці, і у фінансових можливостях, і в політичних та юридичних можливостях для захисту наших українських святинь, наших музейних колекцій, нашої спадщини. Я дуже розраховую на новий підхід до цієї роботи від усіх наших державних інституцій. Нам треба більше вашої ініціативи, більше здатності шукати й знаходити ресурси та фінанси у світі для того, щоб українська спадщина була під захистом. Нам треба більше системних державних кроків, щоб разом із нашими партнерами утверджувати відповідальність Росії та її воєнних злочинців за удари по культурній і духовній спадщині України, а отже – по спадщині Європи й усього людства. Нам треба більше співпраці з ЮНЕСКО та іншими світовими інституціями, які захищають людяність і культуру. Більше наших українських святинь заслуговують стати частиною світової спадщини ЮНЕСКО й отримати відповідні увагу, захист і можливості для відновлення. Нам треба більше політичної та санкційної роботи для захисту святинь нашого народу на всій території України, зокрема і в тимчасово окупованому Криму, і на інших частинах нашої тимчасово окупованої землі. Ніхто інший, крім нас, не подбає про збереження місць духовної сили України та пам’яті Кримськотатарського народу. Ніхто інший, крім нас, не об’єднає світ, щоб людяність та культура й історія в цьому протистоянні з Росією виграли. Все це треба робити. І я дякую всім, хто це дійсно робить.
І хай сьогодні, на Успіння, у святій київській Лаврі ми всі одне одному пообіцяємо, що Україна буде, і що наші національні святині будуть, і що зусилля ваші для цього будуть максимальні, і що діти наші, і наші онуки, і всі інші наші покоління українців, коли прийдуть сюди, у нашу Лавру, та в інші наші національні святині, зможуть побачити тут не Росію, а, безумовно, нормальне, людське життя. Не Росію, а життя України. Я дякую вам. Дякую кожному, хто захищає нашу державу, захищає Україну, Український народ! Вітаю всіх вас з Успінням Пресвятої Богородиці! І з днем народження нашої прекрасної Лаври. 975 років.
Слава Україні!
