Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001 p., № 5–6, ст. 30) такі зміни:
1. Назву статті викласти в такій редакції:
«Стаття 96. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів».
2. Частину першу замінити п'ятьма частинами такого змісту:
«Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги по заробітній платі, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до порушення процедури ліквідації банку;
3) вимоги вкладників – фізичних осіб у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, але не більше еквівалента 50 000 гривень;
4) вимоги вкладників – фізичних осіб у частині, що перевищує еквівалент 50 000 гривень; 5) вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги.
Оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать:
оплата державного мита;
витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку;
витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку;
витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку;
витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту;
витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб);
витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.
Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.
Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.
У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом».
У зв'язку з цим частини другу – дев'яту вважати відповідно частинами шостою – тринадцятою.
3. Частину сьому доповнити словами «крім вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті».
4. Після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:
«Погашення вимог кредиторів, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, здійснюються рівними частинами в межах наявних коштів, одержаних для задоволення вимог кредиторів цієї черги».
У зв'язку з цим частини восьму – тринадцяту вважати відповідно частинами дев'ятою – чотирнадцятою.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Задоволення вимог кредиторів до банку, розпочате до дня набрання чинності цим Законом, здійснюється у черговості, що встановлена нормами, які діяли на момент початку такої процедури.
2. Національному банку України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
29 листопада 2005 року