Дуже дякую!
Пане Спікере!
Дорога Метте, пані Прем’єр-міністерко!
Шановні члени парламенту та всі гості, які сьогодні тут!
Справді для мене велика честь стояти тут і представляти Український народ, усіх наших людей, нашу країну та нашу боротьбу в цій залі парламенту. Це вперше, коли іноземного лідера запросили виступити перед парламентом тут, у цій залі. Я чув, що багато лідерів хотіли побувати тут, виступити тут. Одним із них був навіть Президент Сполучених Штатів. Це було ще у 1997 році. Зрештою американський Президент звернувся до Данського народу в іншому місці.
Велика честь бути тут. Тож бути сьогодні тут, отримати такий прийом від вас у цій залі й бути другом – і це дуже важливо – бути другом Данії, другом, якому ви завжди можете довіряти попри все, – це велика честь для кожного українця. І це ще один доказ того, що Україна та Данія не просто друзі, а країни-однодумиці. Ми багато в чому однаково бачимо світ. Ми поділяємо однакову повагу до людського життя та до права кожного народу на мир.
І дякую за те, що вселяєте в нас упевненість у тому, що в будь-який момент Данія на нашому боці, з Україною, з нашими людьми, нашими дітьми, нашими воїнами та що Данія справді бажає Україні найкращого. Є щось справді особливе в цьому відчутті – коли знаєш, що хтось щиро бажає тобі добра. Я відчуваю це щоразу, коли говорю з Метте. І щоразу, коли спілкуюся з людьми з вашої чудової країни, наприклад із журналістами, або вчора в університеті – це була чудова зустріч, – або сьогодні тут, у парламенті, з представниками всіх політичних партій, які справді єдині в питаннях безпеки, а також із представниками данських компаній, з якими ми так тісно співпрацюємо...
Щоразу я відчуваю те саме: ваші наміри справді добрі. Думаю, це тому, що ви просто такі. І тому, що ви розумієте одну дуже просту, але дуже мудру річ: ставтеся до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
Це частина вашого духу, того, що ви в Данії називаєте samfundssind – вибачте за вимову – переконання, що ми відповідальні не лише за себе, а й за інших. У сучасному світі таке ставлення до інших справді безцінне. Дякую вам за це – дякую за те, що ви є Данією – країною, яка діє із серцем і впевненістю, країною, на яку ми в Україні та всі у Європі, я впевнений, завжди можемо розраховувати.
І є одна річ, про яку ми сьогодні можемо шкодувати: що Україна та Данія не мають спільного кордону. У вас значно кращі сусіди, ніж у нас, адже нашим сусідом є Росія. А мати такого сусіда, як Данія, – це те, про що зараз мріяла б будь-яка країна.
І, можливо, коли дехто в Америці захотів Гренландію, він навіть не усвідомлював, що насправді хотів не землі, а стати трохи більше данцем. І хто знає, можливо, саме це йому й було потрібно.
Пані та панове!
Сьогодні в мене був дуже символічний ранок. Ще раз дякую. Спочатку я мав аудієнцію в Його Величності Короля Данії, і я вдячний Його Величності за такий теплий прийом. І сьогодні разом із Його Величністю, Його Королівською Високістю та Прем’єр-міністеркою Данії ми вшанували пам’ять воїнів, які віддали свої життя за свободу. І біля того монумента, де ми були сьогодні вранці, Данія вшановує тих, хто боровся, хто відстоював те, у що вірив, і хто залишив по собі пам’ять – пам’ять про людей, які боролися за життя.
Там згадується й Україна. І це дуже багато для нас означає. І це дуже багато означає і для нас, і, я впевнений, для вас. І ми повинні пам’ятати, наскільки глибоко війна впливає на людей і наскільки важливо, щоб люди не були байдужими. Дякую.
Сьогодні 11 листопада. Цього дня в багатьох європейських країнах згадують тих, хто загинув на війні, – у річницю завершення Першої світової війни. І це не просто якась далека історія.
На жаль, те, що сьогодні відбувається у світі, повертає наші думки, наші почуття й наші страхи до тих часів, коли Європа й увесь світ були перевернуті з ніг на голову. Люди, які пережили Першу світову війну, говорили, що все змінилося. І жоден із лідерів, які розпочали Першу світову війну або втягнули в неї свої країни, насправді не розумів, наскільки сильно все зміниться. Вони думали, що це буде просто ще одна війна. Війна, яка принесе більше землі. Ще кілька колоній. Більше влади та впливу тим, хто її розпочав. Вони думали, що війна буде короткою. Вони думали, що їхні армії готові. І думали, що їхні генерали знають, що роблять. Але все виявилося зовсім інакше.
Навіть після Першої світової війни, яка, як сподівалися люди, що її пережили, мала запам’ятатись як остання війна, світ пережив ще одну світову війну. А потім настали Холодна війна та гонка ядерних озброєнь.
Тож деякі з тих, хто керує державами, так нічого й не навчилися. І це нагадує нам про те, як легко світ опинився у війнах, які зараз так важко, надзвичайно важко завершити, – тут, у Європі, а також на Близькому Сході.
Росія піддалася тій самій ілюзії, що й тоді, понад сто років тому. Ілюзії, що можна просто захопити більше землі, ще кілька колоній, отримати більше влади та впливу ціною незалежності України. І це була жахлива помилка.
Ця війна також виявилася значно довшою, значно кривавішою та набагато складнішою для завершення, ніж очікували ті, хто її розпочав.
Так само, як кулемети й танки зробили мечі та кавалерію майже непотрібними, за ці роки російської війни проти України дрони, РЕБ та штучний інтелект настільки змінили бойові дії, що тепер це зовсім новий тип війни. Путін вторгся в Україну, щоб захопити більше землі. Але насправді він спричинив розвиток ще смертоноснішої зброї.
Зараз усьому світові потрібен інший підхід до безпеки та оборони – так само, як це було після Першої світової війни. Ще у 2022 році ніхто не міг уявити, що з’являться кілзони, у яких дешеві дрони зможуть знищувати абсолютно все – і людей, і військову техніку. І сьогодні ми навіть не можемо уявити, наскільки далеко може зайти розвиток дронів та всіх інших видів зброї в міру розвитку штучного інтелекту.
І цього року на Близькому Сході сталося ще дещо – дещо небезпечне, що змінило наше уявлення про війну. Після того як почалися бомбардування Ірану, сили іранського режиму та їхні союзники перетворили природні морські шляхи на зброю проти своїх сусідів і проти всього світу.
Сьогодні світ переживає одну з найважчих криз вартості життя – переважно через зростання цін на енергоносії після подій в Ормузькій протоці. І це не просто «певні проблеми». У цьому світі є протоки й моря, які важливі не лише для людей, що живуть у прибережних районах, а й для інших країн – для сотень мільйонів людей у різних куточках світу.
Від російської блокади Чорного моря страждають не лише в Україні, а й далеко за її межами, від Єгипту до країн Південної Азії.
А що буде, якщо Росія спробує зробити те саме в Балтійському морі? Що буде, якщо хтось спробує повторити те, що сталося в Ормузькій протоці, – цього разу на інших важливих морських шляхах і в протоках по всьому світові? І хто захищатиме європейські інтереси?
Пані та панове!
Зараз, коли ми продовжуємо хвилюватися, чи Сполучені Штати знову почнуть бомбити Іран і скільки країн і людей можуть через це постраждати, ми не просто чекаємо, щоб побачити, що відбуватиметься далі в цьому регіоні. Насправді ми чекаємо, щоб побачити, що станеться з нашими власними суспільствами через стрибки цін, через дефіцит зброї, яка потрібна нам для оборони. Не для нападу, ми говоримо про оборону, про протиповітряну оборону. Ми вже відчуваємо цей дефіцит.
Коли ми шукаємо ракети для Patriot, щоб захистити наших людей, наші міста й громади від російських балістичних атак, ми знову й знову стикаємося з тією самою проблемою: ракети йдуть на Близький Схід. А що маємо ми? Пусті «петріоти» й російську балістику, яку переважно просто нічим збивати.
Тож сьогодні кожен у світі може побачити, наскільки все взаємопов’язане.
У нашому світі ніщо не залишається локальним. Ніщо, особливо війни та несправедливість.
І особливо символічно говорити про це саме сьогодні, у річницю завершення Першої світової війни. Коли війна затягується і виходу з неї не знаходять, інші країни та інші люди по всьому світу також можуть опинитися в ситуації, з якої немає виходу.
Саме тому кожна країна має бути небайдужою. Кожна країна повинна діяти. Кожна країна має звертати увагу на те, що відбувається у світі. І кожна країна повинна швидко адаптуватися, поки не стало надто пізно.
Ми маємо навчитися не лише захищати себе – це, звісно, очевидно, – але й робити так, щоб усе хороше, що є в наших суспільствах, такі цінності, як tillid – довіра та fællesskab – єдність, і все хороше, що ми будуємо у відносинах між нашими народами, справді могло формувати міжнародний порядок.
Шановні пані та панове!
Учора й сьогодні наша українська команда разом з американською командою проводила переговори з росіянами в Абу-Дабі. Путін розпочав цю війну, думаючи, що зможе зламати Україну лише за кілька днів або тижнів. Але ось ми тут, на п’ятому році повномасштабної війни. Росіяни змушені сидіти за одним столом із нашими представниками, змушені слухати Україну й говорити з нами на рівних про те, що буде далі.
Вони хотіли визначати майбутнє України без нас, без народу України. Але їм це не вдалось. І сьогодні вони змушені говорити з нами про майбутнє. І наша незалежність, наш суверенітет, наше право самим обирати своє майбутнє – усе це не підлягає сумніву. Саме так, як ми говорили від самого початку.
Українці захистили це право власною мужністю і всім тим, що ми створили та розвинули за час цієї війни. Але ми також дуже чітко розуміємо, що нічого із цього не було б можливим без наших партнерів і без усього, що ми зробили разом.
Зокрема, наша здатність захищатися в цій війні зробила один із найбільших кроків уперед завдяки данській моделі фінансування виробництва української зброї. Сьогодні ця модель є частиною системи із сотень угод та домовленостей, які допомагають нам постачати на фронт дрони, артилерію та іншу зброю.
Але тоді, у 2024 році, Данія відкрила для нас можливість співпрацювати з багатьма іншими партнерами по всьому світу.
Коли Данія довіряє Україні та співпрацює з нами, інші теж починають нам довіряти й співпрацювати з нами. Це був історичний крок – данська модель. І я щиро вдячний за це. Дякую.
Відтоді, на мою думку, Україна та Данія разом зробили ще багато історичних кроків. І зараз, коли ми бачимо, наскільки змінилася природа війни, Україна та Данія можуть бути впевнені в одному: ми не залишимося позаду. Наші спільні можливості завжди будуть сильними, сучасними та перевіреними в бою.
Я вдячний вам за кожен пакет підтримки. І те, як усі партії у вашому парламенті об’єднуються в підтримці України, у наданні військової допомоги, показує, що ви справді поважаєте людське життя і право кожного народу на життя. І я вдячний за кожен проєкт спільного виробництва, який ми реалізували разом із Данією.
Допомагаючи Україні, ви інвестуєте в себе – у свою здатність захищати Данію в небі, на землі та на морі.
Увесь наш досвід, усе, чого ми навчилися, усе, що ми дізналися про оборону, – усе це може стати частиною і вашої безпеки.
І зараз ми маємо шанс зробити ще один справді історичний крок. Ми вже почали працювати над цим у межах нашої власної програми антибалістичної оборони FREYJA. Зараз увесь світ чекає в черзі на перехоплювачі Patriot для захисту від балістичних загроз заради власної безпеки. І лише кілька країн у світі здатні виробляти антибалістичні системи.
Я вважаю, що Європа має стати по-справжньому незалежною в цій сфері. Європі потрібна власна антибалістична система, яку можна виробляти у великих обсягах, за низькою вартістю, швидко і яка дійсно працює. І ми можемо створити таку систему – FREYJA.
До програми вже приєдналися 11 країн. І кожна країна може долучитися своїми ресурсами, своїм досвідом та своїми інвестиціями. І разом ми отримаємо спільний захист. Я радий, що ми вже підготували все для відкриття офісу FREYJA саме тут, у Копенгагені, разом із нашими норвезькими друзями. Я закликаю вас підтримати цю програму.
Коли Європа матиме достатньо власних засобів антибалістичного захисту, щоб більше не залежати від когось іншого, Росії доведеться ставитися до Європи набагато серйозніше. Балістичні ракети й досі найнебезпечніша зброя, якою володіє Росія. І Росія стане майже беззубою, як тільки в нас буде достатньо перехоплювачів, щоб збивати її балістику. А це також значно зміцнить позиції Європи в НАТО.
Отже, перше – дронові технології, які Європа вже розробляє. Друге – сучасна військова підготовка, заснована на реальних даних і досвіді бойових дій, які ми вже маємо і з яких можемо вчитися. І третє – наш власний антибалістичний захист. І разом із Данією, разом із усіма нашими справжніми партнерами ми можемо це реалізувати.
І останнє – архітектура безпеки. Ви знаєте, що останнім часом на багатьох рівнях ми знову й знову чуємо, що Росії нібито потрібні гарантії безпеки. Хоча вже багато десятиліть ніхто не нападав на Росію. І з часів Другої світової війни не минуло жодного десятиліття, протягом якого Москва не розпочала б війну чи не застосувала військову силу проти іншої країни.
Тому коли росіяни зараз говорять про архітектуру безпеки для себе чи про гарантії безпеки для Росії, навряд чи вони говорять про справжню безпеку. І про мир. Насправді вони хочуть безперешкодно втручатися у справи інших країн, застосовувати силу, коли їм заманеться, і зробити так, щоб ніхто не міг підтримувати свободу всередині Росії, бо Путін хоче назавжди зберегти свою особисту владу та передати наступним поколінням свої імперіалістичні й багато в чому просто фашистські погляди.
І коли ухвалюються рішення про те, якими будуть наступні десятиліття тут, у нашій частині світу, – зокрема й під час переговорів між Америкою та Росією, – Європа має бути за столом переговорів. Це наша тверда позиція в Україні. І я знаю, що це також ваша позиція – позиція Данії.
Ми всі у Європі маємо максимально тісно координувати наші дії, щоб і американці, і росіяни чули позицію Європи. Коли постає питання, хто захищатиме інтереси Європи, відповідь має бути чіткою: Європа.
Європа достатньо сильна, достатньо об’єднана й достатньо рішуча, щоб захищати власні інтереси – інтереси кожного європейця у кожній країні Європи. Інтереси Данії, інтереси України.
І щоразу, коли Європа не вірить у власну силу, інші намагаються нав’язати нам свої рішення. Але ми знаємо, як цьому запобігти. Сьогодні ми співпрацюємо в стількох напрямах, у яких попередні покоління європейців просто не могли співпрацювати.
І це дає нам шанс – шанс зробити Європу справжнім глобальним гравцем. Не просто великим ринком для світу, а вагомою силою в захисті прав людини та міжнародного права. А це означає зміцнення безпеки. І це означає захист миру. І це означає побудову довіри та, звісно, спільне досягнення реальних результатів. Тож давайте й надалі рухатися в цьому напрямі. Україна. Данія. І вся Європа.
Дякую! Дякую всім вам за підтримку й за те, що ви ніколи не залишаєте Україну поза увагою. І, будь ласка, не забувайте про FREYJA!
Дуже дякую!
Слава Україні!
