Президент:

Офіс:

Президент:

Офіс:

Президент України

Промови та звернення

Ми не боїмося нічого. Не боїмося захищати нашу держави. Не боїмось Росії. Не боїмось говорити з Росією. Не боїмося говорити про все – про гарантії безпеки для нашої держави. Не боїмося говорити про нейтральний статус. Ми зараз не в НАТО. Але головне – які при цьому у нас будуть гарантії безпеки?

Звернення Президента України

24 лютого 2022 року - 18:01

Росія для світової спільноти перетворюється на аналог так званої «ДНР» – це повна ізоляція. Я на постійному зв'язку з лідерами держав-партнерів та міжнародних організацій. Росія вже почала отримувати перші санкції з великого пакету санкцій, найпотужніших у світовій історії.

Ми будемо захищати свою землю, маючи підтримку партнерів чи не маючи. Надають нам сотні одиниць сучасної зброї чи п'ять тисяч шоломів. Ми цінуємо будь-яку допомогу, але всі мають розуміти – це не благодійні внески, про які Україна має просити чи нагадувати. Не благородні жести, за які Україна має низько вклонятися. Це ваш внесок у безпеку Європи та світу. Де Україна вісім років є надійним щитом. І вісім років стримує одну з найбільших армій світу.

Ми впевнені у наших Збройних Силах, але наші військові теж мають відчувати нашу підтримку, нашу згуртованість та нашу єдність. Основа нашої армії – це впевненість власного народу та міцна економіка.

Проголошення Акта злуки – важлива сторінка в літописі державотворення, і нині, за більш ніж століття, ми розуміємо, що соборність України – це не лише про історію, це про наше сьогодення і майбутнє.

Я хочу, щоб це була головна асоціація з нашою країною – я хочу, щоб поруч зі словом «Україна» завжди було слово «вперше». Я говоритиму про головне: що зроблено вперше і що буде далі.

Маємо й надалі працювати над розширенням міжнародного визнання Голодомору 1932 – 1933 років як геноциду та залученням міжнародних партнерів до вшанування пам’яті його жертв. Я закликаю усіх брати активну участь у цій справі у країнах вашого перебування. Ми не зупинимося, допоки Голодомор не буде широко визнаний світом тим, чим він насправді був – геноцидом українського народу.

Ми ніколи й нізащо не забудемо наших предків, які загинули в 1921-му, 22-му й 23-му роках. У 1946-му й 1947-му. І в найстрашніші, влаштовані тоталітарним сталінським режимом 32-й і 33-й роки – роки Голодомору-геноциду.

Треба бути гідним, а не здаватись. Бо здаватись українці не звикли. Тому що мають гідність. А тому – свободу!

ООН має підтримувати тих, хто хоче змінити світ на краще. Сьогодні Україна виступає з низкою ініціатив, платформ і самітів. Візьмемо лише одну – Кримську платформу. Вона має працювати під егідою ООН. Якщо в кожного народу буде такий дієвий майданчик, схвалений ООН, який буде вирішувати проблеми і працювати 24/7, – ось це значить оживити ООН. Бо це – оживити віру в ООН серед простих людей.