Президент:

Офіс:

Президент:

Офіс:

Президент України

Промови та звернення

Мені не треба вас переконувати, наскільки переплелися наші історії. Історії українців та євреїв. У минулому й зараз, у цей страшний час. Ми – в різних державах і в абсолютно різних умовах. Але загроза одна і у нас, і у вас – тотальне знищення народу, держави, культури. І навіть імені України, Ізраїлю.

Україна завжди шукала мирне рішення. Тим більше ми зацікавлені в мирі зараз. Бо це ми рахуємо кожного вбитого. Бо це для нас має значення кожна зруйнована родина, кожен зруйнований будинок. Бо ми – українці, і для нас людина – безцінна.

Минулого року ми домовлялися про велику конференцію з паном Президентом вашої країни. Конференцію в Лугано. Заради трансформації економіки, заради реформ в Україні. Вона мала відбутися цього липня. Як і черговий саміт перших леді та джентльменів. І я вірю, я знаю, що ми можемо їх провести. В цьому році. На вашій землі.

Початковий план російських військових із захоплення нашої держави провалився. І відчувається, що вони не знають, що ще можна зробити з нами. Схоже, що їхні військові командири не здатні запропонувати своєму політичному керівництву нічого, окрім жорстокої та помилкової тактики на виснаження нас, виснаження України.

Такою буде для Росії ціна війни проти України. Це для них буде падінням, болісним падінням. І вони це відчують – навіть попри «опіум для народу» від телевізійних пропагандистів. Несправедлива й агресивна війна завжди має високу ціну для агресора.

Зараз я попереджаю всіх, усіх, хто спробує приєднатися до окупантів на нашій українській землі. Це буде найгірше рішення у вашому житті. Краще довге життя, ніж ті гроші, які вам пропонують за коротке.

Нам складно вистояти без допомоги світу, без вашої допомоги. Складно захищати Україну, Європу. Без того, що ви здатні зробити. Зробити, щоб не озиратися ще й після цієї війни. Після закатованих і вбитих тисяч людей. Вдруге, через 80 років. Бо що тоді історична відповідальність, яка ще досі не спокутана перед українським народом за те, що було 80 років тому.

У Маріуполі, у блокадному Маріуполі російська авіація цілеспрямовано скинула надпотужну бомбу на Драматичний театр у центрі міста. Там ховалися від обстрілів сотні людей. Будівля зруйнована. Кількість загиблих ще невідома. Серце розривається від того, що Росія робить з нашими людьми.

Пропонуємо створити обʼєднання U-24. United for peace. Союз відповідальних держав, які мають силу й совість, щоб зупиняти конфлікти. Негайно. За 24 години надавати всю необхідну допомогу. Якщо треба – то зброю. Якщо треба – то санкції. Гуманітарну підтримку. Політичну підтримку. Фінанси. Усе, що необхідно, щоб зберегти мир швидко. Щоб зберегти життя.

Ми активізуємо роботу, щоб притягнути окупантів до відповідальності. Має бути міжнародний трибунал. І він буде. За все, що вони наробили проти України. Проти наших людей. За кожен акт тероризму російських військ на території нашої держави. Прокуратура України, правоохоронці вже почали цю роботу.